Відмінності між версіями «Іменитий»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 6: Рядок 6:
 
ІМЕНИ́ТИЙ, а, е, заст. Знатний. — Що ж — вона хоч і не іменитого роду, але чесної сім'ї (Леся Українка, III, 1952, 504); Глянув король, глянули королевичі.. та інші гості імениті, а перед ними стоїть Іван — мужицький син (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 24).
 
ІМЕНИ́ТИЙ, а, е, заст. Знатний. — Що ж — вона хоч і не іменитого роду, але чесної сім'ї (Леся Українка, III, 1952, 504); Глянув король, глянули королевичі.. та інші гості імениті, а перед ними стоїть Іван — мужицький син (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 24).
 
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 19.
 
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 19.
−
ЖО́ВНА, рідко ЖО́ВНИ, вен, мн. (одн. жовно, а, сер.).
 
−
1. Затверділі хворобливі пухлини у вигляді ґуль на тілі людей, тварин, на рослинах. Як вийшла бабище старая. Крива, горбатая, сухая... І як в намисті — вся в жовнах (Іван Котляревський, I, 1952, 115).
 
−
2. Мускули на вилицях, що випинаються при стисканні щелеп. Не огризався [Бронко], хоч і стискав зуби, аж жовна під вилицями випинались (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 338).
 
−
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539.Коментарі (0)
 
−
ЖОВНА́, и, жін.
 
−
1. Те саме, що дятел. Чи вітерець шепне, чи жовна там кору На липі подовбе.., вона [молода кізочка], мов тороплена, Шукає матері, дрижить (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 183); Тихо довкола, тілько вівці шелестять у папороті, десь-колись пес гавкне, зелена жовна застукає в лісі або закричить вивірка (Іван Франко, IV, 1950, 25).
 
−
2. діал. Іволга. Де-де ятел довбав, жовна фітькала, туркала горлиця (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 145); Блискавицями з дерева на дерево перелітають жовни, їхні співучі переливчасті флейти ллють над озером мелодійні струмки (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 913).
 
−
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539.
 

Версія за 18:51, 20 листопада 2017

Словник Грінченка

Іменитий, -а, -е. Именитый, знатный. Миколай імня знаменито, побіждає всіх іменитих. Чуб. І. 169.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словнк (1970-1980) ІМЕНИ́ТИЙ, а, е, заст. Знатний. — Що ж — вона хоч і не іменитого роду, але чесної сім'ї (Леся Українка, III, 1952, 504); Глянув король, глянули королевичі.. та інші гості імениті, а перед ними стоїть Іван — мужицький син (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 24). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 19.

Отримано з https://wiki.kubg.edu.ua/index.php?title=Іменитий&oldid=178674