Відмінності між версіями «Осміх»
(Створена сторінка: '''Осміх, -ху, '''''м. ''= '''Усміх. '''''Її очі сміялись, а на губах перебігав осміх. ''Левиц. Пов. 73. [...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Осміх, -ху, '''''м. ''= '''Усміх. '''''Її очі сміялись, а на губах перебігав осміх. ''Левиц. Пов. 73. | '''Осміх, -ху, '''''м. ''= '''Усміх. '''''Її очі сміялись, а на губах перебігав осміх. ''Левиц. Пов. 73. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/osmikh Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | О́СМІХ, у, чол., рідко. Посмішка, усміх. Осміх блищав на рожевих устах, виразно обведених навкруги (Нечуй-Левицький, I, 1950, 185); То щастя небесне — сидіти з тобою! Зрівнявся з богами щасливець такий, Що жадібно ловить солодку розмову І осміх принадливий твій! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 62); У комісара й у міністра на губах легенький осміх, ніби вони головували на родинному святі (Юрій Яновський, II, 1958, 115). | ||
| + | |||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/32/53411/32551.html "Словопедія" ]=== | ||
| + | УСМІШКА , УСМІХ , ПОСМІШКА , ПОСМІХ | ||
| + | УСМІШКА – УСМІХ – ПОСМІШКА – ПОСМІХ | ||
| + | Усмішка. 1. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене здаля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.Олесь); Хмельницький сховав у вусах усмішку (Н.Рибак); Наче подих той весняний, усмішка її (М.Терещенко); Малий усміхнувся, але то була смутна усмішка (Вал. Шевчук). 2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні. | ||
| + | Усміх, -у. Те саме, що усмішка 1. На устоньках її рожевих усміх сяє (М.Вороний); Айгюль ще зберігала усмішку на своїх устах, але усміх тепер був гіркий, зболений (П.Загребельний); Мою душу пройняло тепло, наче той усміх призначався мені (Є.Гуцало). | ||
| + | Посмішка. 1. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що виражає глузування, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. – Здоров, – придивляється Тимофій до жорсткої посмішки, яка нічого доброго не обіцяє людям (М.Стельмах); Хотів уколоти жартом, але стримався, зате глузливу посмішку приховати не зміг (А.Гудима); Вогонь зіниць від слова не ожив, У посмішці ховається осуда: – А що, з твоїх ліричних міражів Багато хліба в нашім домі буде? (Г.Чубач). 2. Те саме, що усмішка 1. На його обличчі грала лагідна посмішка (О.Досвітній); У моєї коханої очі ніжні і ніжна посмішка, що ж ніжніше – не знаю (В.Винниченко); Весела посмішка ніколи не збігала з гарненького обличчя дівчини (Ю.Шовкопляс); Варвара Павлівна заясніла посмішкою (В.Собко); Проміняться очі в старої, на поморщеному лиці квітує посмішка (А.М’ястківський). | ||
| + | Посміх, -у. 1. Те саме, що посмішка. – А, се ви!.. – мовила на вітання баронеса і ледве примітний посміх чувся в тих словах (Леся Українка); В очах Шмалія майнув посміх, а голос подобрішав (М.Стельмах); Вона скривила уста в подобизні посміху (П.Загребельний). 2. Глузливий жарт. \[Іфігенія:\] Невже тобі, суворій, грізній, личить Робити посміхи над бідними людьми?! (Леся Українка); Наталія Миколаївна не знала, як їй прийняти ті Довбнині речі: чи за посміх над її злиднями, чи над її непорядком (Панас Мирний). 3. Той, з кого глузують; посміховисько. З посміху люди бувають (прислів’я); Цілу ніч прождав я... Сором і безслав’я! Хлопця одурила, Посміхом зробила! (О.Олесь). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BE%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%85 УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | |||
| + | О́СМІХ, у, ч., рідко. Посмішка, усміх. Осміх блищав на рожевих устах, виразно обведених навкруги(Н.-Лев., І, 1956, 185); То щастя небесне — сидіти з тобою! Зрівнявся з богами щасливець такий, Що жадібно ловить солодку розмову І осміх принадливий твій! (Крим., Вибр., 1965, 62); У комісара й у міністра на губах легенький осміх, ніби вони головували на родинному святі (Ю. Янов., II, 1958, 115). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/35775-osmikh.html#show_point СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=== | ||
| + | Осміх, -ху, м. = усміх. Її очі сміялись, а на губах перебігав осміх. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:усмішка1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:усмішка2.jpeg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:усмішка22.jpg|x140px]] | ||
| + | |||
| + | |} | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|_g7Vr-nT7FA}} | ||
| + | |||
| + | ===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%88%D0%BA%D0%B0Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Ос]] | [[Категорія:Ос]] | ||
Версія за 17:37, 20 листопада 2017
Осміх, -ху, м. = Усміх. Її очі сміялись, а на губах перебігав осміх. Левиц. Пов. 73.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
О́СМІХ, у, чол., рідко. Посмішка, усміх. Осміх блищав на рожевих устах, виразно обведених навкруги (Нечуй-Левицький, I, 1950, 185); То щастя небесне — сидіти з тобою! Зрівнявся з богами щасливець такий, Що жадібно ловить солодку розмову І осміх принадливий твій! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 62); У комісара й у міністра на губах легенький осміх, ніби вони головували на родинному святі (Юрій Яновський, II, 1958, 115).
"Словопедія"
УСМІШКА , УСМІХ , ПОСМІШКА , ПОСМІХ УСМІШКА – УСМІХ – ПОСМІШКА – ПОСМІХ Усмішка. 1. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене здаля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.Олесь); Хмельницький сховав у вусах усмішку (Н.Рибак); Наче подих той весняний, усмішка її (М.Терещенко); Малий усміхнувся, але то була смутна усмішка (Вал. Шевчук). 2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні. Усміх, -у. Те саме, що усмішка 1. На устоньках її рожевих усміх сяє (М.Вороний); Айгюль ще зберігала усмішку на своїх устах, але усміх тепер був гіркий, зболений (П.Загребельний); Мою душу пройняло тепло, наче той усміх призначався мені (Є.Гуцало). Посмішка. 1. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що виражає глузування, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. – Здоров, – придивляється Тимофій до жорсткої посмішки, яка нічого доброго не обіцяє людям (М.Стельмах); Хотів уколоти жартом, але стримався, зате глузливу посмішку приховати не зміг (А.Гудима); Вогонь зіниць від слова не ожив, У посмішці ховається осуда: – А що, з твоїх ліричних міражів Багато хліба в нашім домі буде? (Г.Чубач). 2. Те саме, що усмішка 1. На його обличчі грала лагідна посмішка (О.Досвітній); У моєї коханої очі ніжні і ніжна посмішка, що ж ніжніше – не знаю (В.Винниченко); Весела посмішка ніколи не збігала з гарненького обличчя дівчини (Ю.Шовкопляс); Варвара Павлівна заясніла посмішкою (В.Собко); Проміняться очі в старої, на поморщеному лиці квітує посмішка (А.М’ястківський). Посміх, -у. 1. Те саме, що посмішка. – А, се ви!.. – мовила на вітання баронеса і ледве примітний посміх чувся в тих словах (Леся Українка); В очах Шмалія майнув посміх, а голос подобрішав (М.Стельмах); Вона скривила уста в подобизні посміху (П.Загребельний). 2. Глузливий жарт. \[Іфігенія:\] Невже тобі, суворій, грізній, личить Робити посміхи над бідними людьми?! (Леся Українка); Наталія Миколаївна не знала, як їй прийняти ті Довбнині речі: чи за посміх над її злиднями, чи над її непорядком (Панас Мирний). 3. Той, з кого глузують; посміховисько. З посміху люди бувають (прислів’я); Цілу ніч прождав я... Сором і безслав’я! Хлопця одурила, Посміхом зробила! (О.Олесь).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
О́СМІХ, у, ч., рідко. Посмішка, усміх. Осміх блищав на рожевих устах, виразно обведених навкруги(Н.-Лев., І, 1956, 185); То щастя небесне — сидіти з тобою! Зрівнявся з богами щасливець такий, Що жадібно ловить солодку розмову І осміх принадливий твій! (Крим., Вибр., 1965, 62); У комісара й у міністра на губах легенький осміх, ніби вони головували на родинному святі (Ю. Янов., II, 1958, 115).
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Осміх, -ху, м. = усміх. Її очі сміялись, а на губах перебігав осміх.
Ілюстрації
|
|
|
