Відмінності між версіями «Дзвоник»

Версія за 14:21, 20 листопада 2017

Дзвоник, -ка, м. 1) = Дзвінок въ 1 знач. Коні помчали, дзвоники задзвеніли. Кв. 2) мн. Дзвоники. Раст. Колокольчики, Campanula persicifolia, Campanula trachelium, Convolvulus sepium L., Linaria genistaefolia Mill. См. Дзвінок, дзвіночок. Ум. Дзвоничок. Ком. II. 81.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний тлумачний словник (1970—1980) ДЗВОНИК 1, а, чол. Те саме, що дзвінок. Чути кроки і срібний дзвін ручного дзвоника (Іван Кочерга, III, 1956, 16); * Образно. Жайворонок то підлітав вище й зникав у блакиті, то спускався й розсипав дзвоники над самою головою (Юрій Яновський, II, 1954, 141). ДЗВІНОК, нка, чол. 1. Зменш. до дзвін 1. Він, дійшовши до своєї квартири, з усієї сили потяг за ручку дзвінка, котрий несамовито задзвонив (Панас Мирний, III, 1954, 275); * Образно. Роман.. і справді бачить, як по землі дріботять маленькі чоботята, а над ними колишеться дзвінок червоної спіднички (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 479); // Прилад для подавання звукових сигналів, що нагадують звуки цього предмета. Електричні дзвінки для подавання звукових сигналів встановлюють майже в кожній квартирі (Монтаж і ремонт.. електрообладнання, 1956, 210). 2. Звукові сигнали, звуки, що подаються, видаються цими предметами. Він усе сподівався чогось лихого. Ураз — дзвінок. Макар Іванович так і жахнувся, так і затремтів увесь (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 163); Дзвінок почувся — тож люд увесь поволі повернув до зали (Павло Тичина, I, 1946, 256); * У порівняннях. Звуки пісні, мов дзвінок, тужливо лісом пронеслись (Іван Франко, XIII, 1954, 37).

Ілюстрації

• Дзвоник3

  Опис1