Відмінності між версіями «Херувим»
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і | {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і | ||
сучасність|підрозділ=Інститут філології}} | сучасність|підрозділ=Інститут філології}} | ||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
+ | ХЕРУВИ́М, а, чол. | ||
+ | 1. У біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину. В ту пору із неба Веселі й гучні Святих херувимів Летіли пісні (Яків Щоголів, Вибр., 1958, 330); Мені здавалося, що величні звуки міді тримають мене на своїх хвилях, а поруч мене літають невидимі херувими (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 32); * У порівняннях. Ладану хлопець не жалів і, завдяки його ревності, дим стояв у церкві хмарою, і Ганна пливла в тій пахучій хмарі, як херувим (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 384); | ||
+ | // Зображення цього ангела в образі вродливого юнака, дитини або дитячої голівки з крилами. Багато на покуті ікон було розмальованих, і роблених квіточок, і херувимів (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); * У порівняннях. Як божий день — вона ясна, Як херувим — вона вродлива, І безтурботна, і мінлива, Як в небі зіронька нічна (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 87). | ||
+ | 2. перев. мн. Церковна пісня, яка починається цим словом. Перед очима її церква .. Співають херувими; а їй під груди щось підкочується, лізе з горла і так хочеться крикнути дико (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 50. | ||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | [[Зображення:Xeruvim201117.jpg]] | ||
+ | |||
+ | ==Медіа== | ||
+ | |||
+ | https://www.youtube.com/watch?v=5O6sPlF5rdk | ||
+ | {{#ev:youtube|5O6sPlF5rdk}}. |
Версія за 00:16, 20 листопада 2017
Херувим, -ма, м. Херувимъ. К. МХ. 28. Митра на голові херувимом дана. Чуб. І. 179. Ум. Херувимчик. Двокрилий херувимчик. Левиц. І. 286. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ХЕРУВИ́М, а, чол. 1. У біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину. В ту пору із неба Веселі й гучні Святих херувимів Летіли пісні (Яків Щоголів, Вибр., 1958, 330); Мені здавалося, що величні звуки міді тримають мене на своїх хвилях, а поруч мене літають невидимі херувими (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 32); * У порівняннях. Ладану хлопець не жалів і, завдяки його ревності, дим стояв у церкві хмарою, і Ганна пливла в тій пахучій хмарі, як херувим (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 384); // Зображення цього ангела в образі вродливого юнака, дитини або дитячої голівки з крилами. Багато на покуті ікон було розмальованих, і роблених квіточок, і херувимів (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); * У порівняннях. Як божий день — вона ясна, Як херувим — вона вродлива, І безтурботна, і мінлива, Як в небі зіронька нічна (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 87). 2. перев. мн. Церковна пісня, яка починається цим словом. Перед очима її церква .. Співають херувими; а їй під груди щось підкочується, лізе з горла і так хочеться крикнути дико (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 50.