Відмінності між версіями «Жаління»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''І. Жаління, -ня, '''''с. ''Жаленье. '''ІІ. Жаління, -ня, '''''с. ''1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. ''Усі...)
 
Рядок 2: Рядок 2:
  
 
'''ІІ. Жаління, -ня, '''''с. ''1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. ''Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий....» ''МВ. II. 181. 2) Жалоба. ''Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає. ''Кв.  
 
'''ІІ. Жаління, -ня, '''''с. ''1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. ''Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий....» ''МВ. II. 181. 2) Жалоба. ''Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає. ''Кв.  
 +
ЖАЛІ́ННЯ1, я, с. Дія за знач. жали́ти. Жалили [медузи] ноги, тіло від них щеміло, мов від кропиви, але не так самого жаління Тоня боялась, — просто були їй нестерпні слизькі доторки цих морських потвор (Гончар, Тронка, 1963, 225).
 +
 +
ЖАЛІ́ННЯ2 , я, с., розм.
 +
 +
1. Почуття жалю, смутку; співчуття. Сльози [в дівчини] покотилися, посипались по личку. Тронулося серце Павла, та наче не з жаління, наче з радощів (Вовчок, І, 1955, 149).
 +
 +
2. Дія за знач. жалі́тися 1. Не дуже й докучав [Левко] жалінням Горпині, а тільки було все Ївзі розказує, що він страждає (Кв.-Осн., II, 1956, 256).
  
  
 
[[Категорія:Жа]]
 
[[Категорія:Жа]]
 +
 +
 +
==Сучасні словники==
 +
Тлумачення слова у сучасних словниках
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 +
|}
 +
 +
==Медіа==
 +
 +
==Див. також==
 +
 +
==Джерела та література==
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]
 +
[[Категорія:Слова 2017 року]]

Версія за 01:06, 20 листопада 2017

І. Жаління, -ня, с. Жаленье.

ІІ. Жаління, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий....» МВ. II. 181. 2) Жалоба. Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає. Кв. ЖАЛІ́ННЯ1, я, с. Дія за знач. жали́ти. Жалили [медузи] ноги, тіло від них щеміло, мов від кропиви, але не так самого жаління Тоня боялась, — просто були їй нестерпні слизькі доторки цих морських потвор (Гончар, Тронка, 1963, 225).

ЖАЛІ́ННЯ2 , я, с., розм.

1. Почуття жалю, смутку; співчуття. Сльози [в дівчини] покотилися, посипались по личку. Тронулося серце Павла, та наче не з жаління, наче з радощів (Вовчок, І, 1955, 149).

2. Дія за знач. жалі́тися 1. Не дуже й докучав [Левко] жалінням Горпині, а тільки було все Ївзі розказує, що він страждає (Кв.-Осн., II, 1956, 256).


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання