Відмінності між версіями «Війт»
(Додано тлумачення у сучасних словниках, ілюстрацію, відео, переклад слова іншими мовами та цікаві факти.) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | 1. ВІЙТ, а, чол. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV—XVIII ст.). Війт призначався на 100 і більше селянських волок. Основна його функція була виганяти селян на панщину (Історія УРСР, I, 1953, 132); | ||
| + | // заст. Сільський староста. Добралась до села. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 367); | ||
| + | // У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) — голова волосної управи. Кандидатуру Юзефа Кропивницького.. воєвода Львівський протегував на посаду війта (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 19). | ||
| + | (Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 670. http://sum.in.ua/s/vijt) | ||
| + | 2. ВІЙТ — | ||
| + | 1) у давній Україні — голова міста, заснованого на підставі Магдебурзького права; також голова колегії суддів у старому українському міському суді. — Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт (М. Номис); | ||
| + | 2) у старому українському селі — сільський староста, сільський старшина. Не війтова дочка, та до речі говорить (М. Номис); | ||
| + | 3) у Західній Україні (до 1939 р.) — спочатку — голова громади, а згодом — голова волосної управи (дружина війта — війті́вна). Ой я із Кракова війтівна, я ж тобі, серце, нерівня (пісня); | ||
| + | 4) наказни́й війт див. наказни́й ге́тьман. | ||
| + | (Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 93. http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury) | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | [[Зображення:Vijt.jpg|551 × 800]] | ||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|bimBZSnvMsk}} | ||
| + | ==Іншими мовами== | ||
| + | Польською - "wójt": [wijt]; | ||
| + | Російською - "войт" (https://www.lingvolive.com/ru-ru/translate/uk-pl/%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82). | ||
| − | + | ==Цікаві факти== | |
| − | + | Посада війта існувала в українських селах до 18 століття, а в містах — до скасування магдебурзького права на початку 19 століття. У Галичині в складі Австро-Угорщини війт очолював сільську громаду, а в 1921–1939 роках на українських землях, був керівником найменшої адміністративно-територіальної одиниці — ґміни. | |
| − | + | Уведена посада війта була як міського голови (був наприклад і в м. Києві); старшина, міський старшина; різновид поліцейського тисяцького або п'ятисотенного в містечках або посадах, або голова над декількома сотськими; місцями це сільський староста або навіть убраний на поле десяцький з робітниками. Різновид цього «ключвійт» — староста ключа, волості; голова поселення. Від слова «війт» підпорядкована земля й поселення його юрисдикції — війтівство, йому приналежний; війтівський, до нього стосовний; звання, посада особи війта. Війтувати — бути війтом, керувати війтівством. | |
| − | + | Від цього слова походять такі прізвища як Войтович, Войтів, Війтович, Вайтовіч. | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
Версія за 20:53, 19 листопада 2017
Війт, -та, м. 1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. К. ЧР. 296. Чия справа? Війтова. А хто судить? Війт. Ном. № 2571. 2) Сельскій староста, сельскій старшина. Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. О. 1862. II. 78. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема. Г. Барв. 367.
Сучасні словники
1. ВІЙТ, а, чол. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV—XVIII ст.). Війт призначався на 100 і більше селянських волок. Основна його функція була виганяти селян на панщину (Історія УРСР, I, 1953, 132); // заст. Сільський староста. Добралась до села. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 367); // У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) — голова волосної управи. Кандидатуру Юзефа Кропивницького.. воєвода Львівський протегував на посаду війта (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 19). (Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 670. http://sum.in.ua/s/vijt)
2. ВІЙТ — 1) у давній Україні — голова міста, заснованого на підставі Магдебурзького права; також голова колегії суддів у старому українському міському суді. — Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт (М. Номис); 2) у старому українському селі — сільський староста, сільський старшина. Не війтова дочка, та до речі говорить (М. Номис); 3) у Західній Україні (до 1939 р.) — спочатку — голова громади, а згодом — голова волосної управи (дружина війта — війті́вна). Ой я із Кракова війтівна, я ж тобі, серце, нерівня (пісня); 4) наказни́й війт див. наказни́й ге́тьман. (Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 93. http://ukrlit.org/slovnyk/zhaivoronok_znaky_ukrainskoi_etnokultury)
Ілюстрації
Медіа
Іншими мовами
Польською - "wójt": [wijt]; Російською - "войт" (https://www.lingvolive.com/ru-ru/translate/uk-pl/%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%82).
Цікаві факти
Посада війта існувала в українських селах до 18 століття, а в містах — до скасування магдебурзького права на початку 19 століття. У Галичині в складі Австро-Угорщини війт очолював сільську громаду, а в 1921–1939 роках на українських землях, був керівником найменшої адміністративно-територіальної одиниці — ґміни. Уведена посада війта була як міського голови (був наприклад і в м. Києві); старшина, міський старшина; різновид поліцейського тисяцького або п'ятисотенного в містечках або посадах, або голова над декількома сотськими; місцями це сільський староста або навіть убраний на поле десяцький з робітниками. Різновид цього «ключвійт» — староста ключа, волості; голова поселення. Від слова «війт» підпорядкована земля й поселення його юрисдикції — війтівство, йому приналежний; війтівський, до нього стосовний; звання, посада особи війта. Війтувати — бути війтом, керувати війтівством. Від цього слова походять такі прізвища як Войтович, Войтів, Війтович, Вайтовіч.
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
