Відмінності між версіями «Дарити»
(→Культурологічний словник) |
м |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 212. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 212. | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | [http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ] | |
| − | + | ||
| + | '''ДАРИТИ''', '''дарю, дариш, недок., перех., фольк. Дарувати (у 1, 2 знач.)'''. Дарив, дарив з руки перстень — Вона його не взяла (Українські народні ліричні пісні, 1958, 228). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 212. ===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 212. ===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | ||
ДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, недок., перех., фольк. Дарувати (у 1,2 знач.). Дарив, дарив з руки перстень — Вона його не взяла (Укр.. лір. пісні, 1958, 228). | ДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, недок., перех., фольк. Дарувати (у 1,2 знач.). Дарив, дарив з руки перстень — Вона його не взяла (Укр.. лір. пісні, 1958, 228). | ||
Поточна версія на 17:02, 19 листопада 2017
Дарити, -рю, -риш, гл. = Дарувати 1 и 2. ДАРИТИ, дарю, дариш, недок., перех., фольк. Дарувати (у 1,2 знач.). Дарив, дарив з руки перстень — Вона його не взяла (Українські народні ліричні пісні, 1958, 228). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 212.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДАРИТИ, дарю, дариш, недок., перех., фольк. Дарувати (у 1, 2 знач.). Дарив, дарив з руки перстень — Вона його не взяла (Українські народні ліричні пісні, 1958, 228). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 212. ==="Словопедія" === ДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, недок., перех., фольк. Дарувати (у 1,2 знач.). Дарив, дарив з руки перстень — Вона його не взяла (Укр.. лір. пісні, 1958, 228). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 212. Дари́ти, рю́, риш, гл. = Дарувати 1и 2. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 358. ===УКРЛІТ.ORG_Cловник===
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
1 дарити — ДАР|ИТИ (14), Ю, ИТЬ гл. 1.Одаривать, жаловать (кого л.): и присла к неи ц҃рь Гречьскии гл=ѩ. ˫ак(о) много дарихъ тѩ. ЛЛ 1377, 18 (955); да аще хощеть дарити ѿ своѥ˫а части. жену си вѣщную то дарить. достоиною частью. ЗС XIV, 40 об.; и даривъ… …
Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
2 дарити — дарю/, да/риш, недок., перех., фольк. Дарувати (у 1, 2 знач.) …
Український тлумачний словник 3 дарити — дієслово недоконаного виду дарувати фольк …
Орфографічний словник української мови
Ілюстрації
|
|
