Відмінності між версіями «Вергати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Сучасні словники)
Рядок 6: Рядок 6:
 
ВЕ́РГА́ТИ, вергаю, вергаєш, недок., ВЕ́РГНУТИ і ВЕ́РГТИ, гну, гнеш, док., перех. і неперех., розм. З силою кидати, шпурляти. Як узяв той ведмідь дуб'я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища (Українські народні казки, 1951, 179); Дочка та батько німцям не здавались.. Гранатами вергали в ворогів (Максим Рильський, Мости, 1948, 107);  * Образно. [Калеб:] Та тяжко вергнуть каменя на брата! (Леся Українка, III, 1952, 80).  
 
ВЕ́РГА́ТИ, вергаю, вергаєш, недок., ВЕ́РГНУТИ і ВЕ́РГТИ, гну, гнеш, док., перех. і неперех., розм. З силою кидати, шпурляти. Як узяв той ведмідь дуб'я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища (Українські народні казки, 1951, 179); Дочка та батько німцям не здавались.. Гранатами вергали в ворогів (Максим Рильський, Мости, 1948, 107);  * Образно. [Калеб:] Та тяжко вергнуть каменя на брата! (Леся Українка, III, 1952, 80).  
 
♦ Вергати громами (громи) — гнівно розмовляти, загрожувати. Командуючий окупаційною армією мав підстави рвати й метати, мав причини вергати громи (Юрій Смолич, V, 1959, 617).
 
♦ Вергати громами (громи) — гнівно розмовляти, загрожувати. Командуючий окупаційною армією мав підстави рвати й метати, мав причини вергати громи (Юрій Смолич, V, 1959, 617).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 327.
 
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==

Версія за 15:08, 18 листопада 2017

Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл. 1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища. Рудч. Ск. II. 106. 2) Вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, покоротила, вергла очима на побратима. Гол. II. 226.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ВЕ́РГА́ТИ, вергаю, вергаєш, недок., ВЕ́РГНУТИ і ВЕ́РГТИ, гну, гнеш, док., перех. і неперех., розм. З силою кидати, шпурляти. Як узяв той ведмідь дуб'я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища (Українські народні казки, 1951, 179); Дочка та батько німцям не здавались.. Гранатами вергали в ворогів (Максим Рильський, Мости, 1948, 107); * Образно. [Калеб:] Та тяжко вергнуть каменя на брата! (Леся Українка, III, 1952, 80). ♦ Вергати громами (громи) — гнівно розмовляти, загрожувати. Командуючий окупаційною армією мав підстави рвати й метати, мав причини вергати громи (Юрій Смолич, V, 1959, 617).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання