Відмінності між версіями «Гадюка»
(→Словник Грінченка) |
(→Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)) |
||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | ===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== | + | ===[ http://sum.in.ua/s/ghadjuka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== |
| + | '''ГАДЮ́КА''', и, ж. | ||
| + | 1. Отруйна змія з плескатою головою у вигляді трикутника. ''Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить, Щоб кого-небудь укусить'' (Гл., Вибр., 1957, 100); ''Над самою дорогою перелетів лелека з гадюкою в дзьобі'' (Ю. Янов., І, 1958, 351); * У порівн. ''Цупке коріння спліталось у клубки й повзло по горах, немов гадюки'' (Коцюб., II, 1955,110); // у знач. присл.'''гадю́кою'''. Як гадюка; утворюючи зигзаги, кільця. ''Вузькоколійка гадюкою звивається між стовбурами лісових велетнів'' (Донч., II, 1956, 70). | ||
| + | 2. ''перен., зневажл''. Про злу, підступну людину. ''Ростуть мої близняточка, А я утішаюсь. І з лютою гадюкою Я знову кохаюсь'' (Шевч., І, 1951, 543); ''Хто видав нашу мученицьку таємницю? Яка гадюка заповзла в наш гурт?'' (Збан., Єдина, 1959, 86); // Уживається як лайливе слово. [Олекса:] ''Не козак ти''[Сербин], ''не лицар! Ти гадюка, злодій ти!'' (Вас., III, 1960, 17); — Чортові дуки-гадюки [брати Петра] … Череду корів мають, а брата нещасного морять голодом (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 71). | ||
| + | '''Гадю́ку ви́годувати''' — виплекати, випестувати злу, невдячну людину. [Xарко:] ''Пізнав, бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже…'' (Мирний, V, 1955, 142). | ||
| + | |||
===Фразеологічний словник української мови=== | ===Фразеологічний словник української мови=== | ||
===Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник === | ===Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник === | ||
Версія за 11:31, 18 листопада 2017
Словник Грінченка
Гадюка, ки, ж.
- Гадюка, Vipera bonis. Вилазить гадюка та й сичить. Рудч. Ск. І. 146. Гадюк умію замовлять. Котл. Ен. ІІІ. 13. Нехай мої руці поїдять гадюці. Грин. III. 266.
- Гадина, змѣя. Даю вам силу наступати на гадюки. Єв. Л. X. 19.
- Употребляется какъ бранное слово. Ум. Гадючка.
Сучасні словники
[ http://sum.in.ua/s/ghadjuka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]
ГАДЮ́КА, и, ж. 1. Отруйна змія з плескатою головою у вигляді трикутника. Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить, Щоб кого-небудь укусить (Гл., Вибр., 1957, 100); Над самою дорогою перелетів лелека з гадюкою в дзьобі (Ю. Янов., І, 1958, 351); * У порівн. Цупке коріння спліталось у клубки й повзло по горах, немов гадюки (Коцюб., II, 1955,110); // у знач. присл.гадю́кою. Як гадюка; утворюючи зигзаги, кільця. Вузькоколійка гадюкою звивається між стовбурами лісових велетнів (Донч., II, 1956, 70). 2. перен., зневажл. Про злу, підступну людину. Ростуть мої близняточка, А я утішаюсь. І з лютою гадюкою Я знову кохаюсь (Шевч., І, 1951, 543); Хто видав нашу мученицьку таємницю? Яка гадюка заповзла в наш гурт? (Збан., Єдина, 1959, 86); // Уживається як лайливе слово. [Олекса:] Не козак ти[Сербин], не лицар! Ти гадюка, злодій ти! (Вас., III, 1960, 17); — Чортові дуки-гадюки [брати Петра] … Череду корів мають, а брата нещасного морять голодом (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 71). Гадю́ку ви́годувати — виплекати, випестувати злу, невдячну людину. [Xарко:] Пізнав, бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже… (Мирний, V, 1955, 142).
Фразеологічний словник української мови
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник
Cambridge Advanced Learner's Dictionary & Thesaurus
Ілюстрації
|
|
|
|
