Відмінності між версіями «Мольфарь»

Версія за 11:49, 17 листопада 2017

Мольфарь, -ря́, м. Злой духъ, разно видность чорта. Мольфарі накликують усяке лихо на людей, на їх маржину, на їх майно. Шух. І. 43.

Тлумачення у сучасних словниках

Одинадцятитомний «Словник української мови» (або СУМ-11)

http://sum.in.ua/

1. Чарівник. Ще бійка готово вийти з того та сварка, а з мольфаром лиш зачепись... (Михайло Коцюбинський). 2. Злий дух, чорт. Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (Петро Козланюк).

Всесвітній словник української мови

https://uk.worldwidedictionary.org

1. ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. (той, хто діє заклинанням); ШЕПТУ́Н заст., ШЕПТІ́Й заст. (той, хто промовляє наговір, приворот); ВОЛХВ (у давніх слов’ян); ВОРОЖБИ́Т заст., ХИМОРО́ДНИК заст. (той, хто ворожить); ШАМА́Н (у племен, релігія яких ґрунтується на культі духів, магії). - Вони кидалися до шаманів і чаклунів, волали, молилися, бурмотіли закляття (З. Тулуб);

Ілюстрації

• 

  Карпатський мольфар

• 

  Карпатський мольфар

• 

  Карпатський мольфар

• 

  Карпатський мольфар

Медіа

Цікаві факти

• Мольфарів називають по-різному: ворожбитами, відунами, віщунами, цілителями, химородниками, яритниками, відьмаками, потворниками, чарівниками, примівниками, кудесниками, планетниками або мольфарами.
• Вперше, в Україні про мольфарів заговорили після виходу повісті Михайла Коцюбинського “Тіні Забутих Предків”, котра відразу стала класикою української літератури, ще пізніше — після екранізації цього твору грузинським режисером Сергієм Параджановим, якого захопив світ гуцульських традицій.
• Мольфари селилися переважно, на окраїнах високогірних сіл, біля стрімких потоків чи скель, де важко було доступитися, адже для того, щоб мольфарити карпатським шаманам потрібен був спокій. Проведення магічних практик вимагають неабиякого душевного стану та концентрації.
• Кіт для мольфара – своєрідний оберіг, “прикордонник” паралельних світів. Борони Боже бити чи знущатися над котом – за це неминуча розплата.
• А чому ж мольфарів назвали саме мольфарами? Цікаву аналогію з “мольфар” зустрічаємо у давньоруськім слові “молнія”, себто грім, блискавка. Молот бога-громовержця Тора теж звався – “мьольнір”. Більшість мольфарських обрядів пов’язано саме з цим природним явищем. Дерево, уражене блискавкою — вважали священним, з нього виготовляли сакральні мольфи – заговорені предмети, які володіють магічними властивостями, та гуцульські етнічні інструменти, які відрізнялися неабиякою гучністю та мелодизмом, могли вводити людину в транс, лікувати звуком. Були у мольфарів і громові палиці – ними відганяли грозові, градові хмари.

Іноземні словники

Додаткові джерела

1. Музей гуцульської магії https://hotels24.ua/news/muzej-guculskoj-magii-11231555.html

2. Чаклуни з Карпат https://1plus1.ua/vidma/novyny/4-taemnici-karpatskogo-molfara

3. Легенди про мольфарів http://carpathians.eu/karpatskii-narod/guculshchina/molfari/khto-taki-molfari.html

4. Карпатські мольфи і мольфари: таємниці, факти, припущення http://spadok.org.ua/molfarstvo/molfary-odvichni-chranyteli-karpat