Відмінності між версіями «Оків»

Версія за 21:23, 15 листопада 2017

Оків, око́ву, м. = Вакарка. Шух. І. 186. оків око́ву, ч., зах. Загорода для худоби.

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)

ЗА́ГОРОДА, и, жін. Огороджена ділянка в господарстві, на випасі, у полі для літнього утримування або ночівлі свійських тварин і птахів. В чужій загороді овець не наплодити (Номис, 1864, № 9659); Микита.. схаменувся: згадав, що товар досі в загороді, вернувся додому й погнав пасти (Любов Яновська, I, 1959, 306); Мирно спочивають у загороді корівки, палить сонце (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 85.

Коментарі (0)

ЗАГОРО́ДА, и, жін.

1. Тин, паркан, стіна і т. ін., чим огороджене, відгороджене що-небудь; огорожа. Коли глядить — На загороді Кіт сидить, На сонечку мурликає-дрімає (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 5); Служебка пхає його [лицаря] в закуту, він падає туди черев низьку загороду (Леся Українка, II, 1951, 199); Дітвора, що стежила за Ахметом, коли той прийшов до себе у двір, лавою посунула до саманової загороди (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 24).

2. Те саме, що загородження. З усіх боків робили вітробалчани загороду. Щоб звідки не поткнулися [вороги], та й напоролися щоб (Андрій Головко, II, 1957, 348); До бою встала Україна.. Лежать під бурею негоди, щоб ката стримати удар, аеростатів загороди готові знятися до хмар (Володимир Сосюра, II, 1958, 442); * Образно. Вони [прожектори] схрестилися в зеніті, оточивши Севастополь суцільною загородою (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 85.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання