Відмінності між версіями «Говір»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Словник Грінченка== | ||
'''Говір, -вору, '''''м. — одиниця територіальної диференціації діалектичної мови, що становить об'єднання говірок, близьких за фонетичними, акцентними, граматичними та лексичними ознаками. Структурно близькі говори входять до ширшого мовного утворення — наріччя, набором диференційних ознак на різних структурних рівнях вони протиставляються іншим говорам і літературній мові. | '''Говір, -вору, '''''м. — одиниця територіальної диференціації діалектичної мови, що становить об'єднання говірок, близьких за фонетичними, акцентними, граматичними та лексичними ознаками. Структурно близькі говори входять до ширшого мовного утворення — наріччя, набором диференційних ознак на різних структурних рівнях вони протиставляються іншим говорам і літературній мові. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
| + | |||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/ghovir Говір Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
Центральний об'єкт при дослідженні говору — сукупність визначальних, інтегральних рис у структурі говірок, які входять до складу говору, географічний розподіл цих рис. На противагу говірці говір не є реально функціонуючою системою, тому представлення його лексики, фонетики чи граматики як цілісних підсистем має умовний характер. Описи говору переважно мають вигляд переліку основних рис його структури. Поняття говору має не лише мовний, а й історично-культурний зміст: часто співвідноситься з регіональними типами матеріальної і духовної культури, окремими етнографічними групами у межах цілісного етносу (як бойки, гуцули, лемки, долиняни). Для позначення говору також використовується термін «діалект». | Центральний об'єкт при дослідженні говору — сукупність визначальних, інтегральних рис у структурі говірок, які входять до складу говору, географічний розподіл цих рис. На противагу говірці говір не є реально функціонуючою системою, тому представлення його лексики, фонетики чи граматики як цілісних підсистем має умовний характер. Описи говору переважно мають вигляд переліку основних рис його структури. Поняття говору має не лише мовний, а й історично-культурний зміст: часто співвідноситься з регіональними типами матеріальної і духовної культури, окремими етнографічними групами у межах цілісного етносу (як бойки, гуцули, лемки, долиняни). Для позначення говору також використовується термін «діалект». | ||
[[Категорія:Го]] | [[Категорія:Го]] | ||
| + | |||
| + | 1. тільки одн. Звучання розмови; гомін. В німецьких окопах чувся приглушений говір (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 169); * Образно. Ось близько мовою хвиль говорить з берегами океан. Говір то наростав, підносячись до могутнього ревіння, то стихав (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 86). | ||
| + | |||
| + | 2. лінгв. Те саме, що говірка 1. Опріч знання різних діалектів, треба мати дуже музикальне вухо, щоб зловити усі відтінки говорів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 312); Він.. знав характерні нюанси говору майже кождого села в околиці Дрогобича (Іван Франко, IV, 1950, 273); | ||
| + | // тільки одн., розм. Те саме, що говірка 3. Коли бійці входять у темний тунель, Хома Хаєцький вигукує своїм співучим подільським говором: — .. Так, наче в пекло! (Олесь Гончар, I, 1954, 40); * Образно. І скот, і травиця, і навіть каміння — все те мало свій говір, свою мову (Панас Мирний, II, 1954, 48). | ||
| + | |||
| + | 3. розм. Різні розмови; поголос, чутки. Той тиждень тільки і було говору та гомону по городу, що за Колісника (Панас Мирний, III, 1954, 381). | ||
Версія за 21:45, 14 листопада 2017
Словник Грінченка
Говір, -вору, м. — одиниця територіальної диференціації діалектичної мови, що становить об'єднання говірок, близьких за фонетичними, акцентними, граматичними та лексичними ознаками. Структурно близькі говори входять до ширшого мовного утворення — наріччя, набором диференційних ознак на різних структурних рівнях вони протиставляються іншим говорам і літературній мові.
Говір Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Центральний об'єкт при дослідженні говору — сукупність визначальних, інтегральних рис у структурі говірок, які входять до складу говору, географічний розподіл цих рис. На противагу говірці говір не є реально функціонуючою системою, тому представлення його лексики, фонетики чи граматики як цілісних підсистем має умовний характер. Описи говору переважно мають вигляд переліку основних рис його структури. Поняття говору має не лише мовний, а й історично-культурний зміст: часто співвідноситься з регіональними типами матеріальної і духовної культури, окремими етнографічними групами у межах цілісного етносу (як бойки, гуцули, лемки, долиняни). Для позначення говору також використовується термін «діалект».
1. тільки одн. Звучання розмови; гомін. В німецьких окопах чувся приглушений говір (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 169); * Образно. Ось близько мовою хвиль говорить з берегами океан. Говір то наростав, підносячись до могутнього ревіння, то стихав (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 86).
2. лінгв. Те саме, що говірка 1. Опріч знання різних діалектів, треба мати дуже музикальне вухо, щоб зловити усі відтінки говорів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 312); Він.. знав характерні нюанси говору майже кождого села в околиці Дрогобича (Іван Франко, IV, 1950, 273); // тільки одн., розм. Те саме, що говірка 3. Коли бійці входять у темний тунель, Хома Хаєцький вигукує своїм співучим подільським говором: — .. Так, наче в пекло! (Олесь Гончар, I, 1954, 40); * Образно. І скот, і травиця, і навіть каміння — все те мало свій говір, свою мову (Панас Мирний, II, 1954, 48).
3. розм. Різні розмови; поголос, чутки. Той тиждень тільки і було говору та гомону по городу, що за Колісника (Панас Мирний, III, 1954, 381).
