Відмінності між версіями «Досада»
| Рядок 22: | Рядок 22: | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | [[Зображення:dd503432d2a3b0ee08a9bb963bb421bb.jpg|x140px]] | + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
| − | [[Зображення:1534.jpg|x140px]] | + | |- valign="top" |
| − | [[Зображення:images.jpg|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:dd503432d2a3b0ee08a9bb963bb421bb.jpg|x140px]] |
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1534.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:images.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | <noinclude> | ||
| + | |||
| + | </noinclude> | ||
| + | |||
[[Категорія:До]] | [[Категорія:До]] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Версія за 21:30, 14 листопада 2017
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Досада, -ди, ж. Непріятность, досада. Чужа хата велика досада. Ном. № 9626. Досада скребе, як кішка лапою. Ном. № 3665. Ум. Досадонька. Чуб. V. 448.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДОСА́ДА, и, жін.
1. Почуття незадоволення, гіркоти, викликане чим-небудь. Івась помітив материну досаду і більше не допитувався (Панас Мирний, I, 1954, 241); Гребенюк з виразом досади і розчарування махнув рукою (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 57). ♦ Зганяти (зігнати) досаду див. зганяти.
2. у знач. присудк. сл., перев. із займ такий, який і т. ін., розм. Те саме, що досадно 2. — Пиши про все.. Я все хочу знати, а така досада, що нічого не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 327); [Таня:] Така досада — зіпсувався телефон (Вадим Собко, За др. фронтом, 1949, 52).
1. Почуття незадоволення, гіркоти, викликане чим-небудь. Івась помітив материну досаду і більше не допитувався (Панас Мирний, I, 1954, 241); Гребенюк з виразом досади і розчарування махнув рукою (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 57).
♦ Зганяти (зігнати) досаду.
2. у знач. присудк. сл., перев. із займ такий, який і т. ін., розм. Те саме, що досадно 2. — Пиши про все.. Я все хочу знати, а така досада, що нічого не знаю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 327); [Таня:] Така досада — зіпсувався телефон (Вадим Собко, За др. фронтом, 1949, 52).
Український словник on-line
доса́да – іменник жіночого роду
Ілюстрації
|
|
|
