Відмінності між версіями «Побігайчик»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Побігайчик, -ка, '''''м. ''Быстро бѣгающій, — эпитетъ зайца. ''Зайчикпобігайчик. ''Рудч. Ск. II. 2. | '''Побігайчик, -ка, '''''м. ''Быстро бѣгающій, — эпитетъ зайца. ''Зайчикпобігайчик. ''Рудч. Ск. II. 2. | ||
| − | + | [[Файл:6326292c21f8c2f776da29727ab2c43a.jpg]] | |
==Сучасні онлайн словники== | ==Сучасні онлайн словники== | ||
==== Академічний тлумачний словник (1970—1980)==== | ==== Академічний тлумачний словник (1970—1980)==== | ||
| Рядок 69: | Рядок 69: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| − | + | ||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| − | |||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Версія за 16:46, 14 листопада 2017
Побігайчик, -ка, м. Быстро бѣгающій, — эпитетъ зайца. Зайчикпобігайчик. Рудч. Ск. II. 2.
Зміст
Сучасні онлайн словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОБІГА́ЙЧИК, а, чол., звичайно в сполуч. зайчик-побігайчик, розм. Уживається на позначення зайця (перев. як епітет). Нехитре діло підстрелити довговухого побігайчика, у якого навіть шелест осикового листу заганяє душу в самі п'яти (Вечірній Київ, 19.XII 1966, 4); У долині, На стежині, Під дубком, Стрівся Зайчик-Побігайчик З їжачком (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 50); * У порівняннях. Вибігло сонце зайчиком, Зайчиком-побігайчиком, Через двори, майданчики — Стриб, стриб! — на вікно (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 15). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 614.
Рими до слова "побігайчик"
зайчик окрайчик сарайчик трамвайчик музейчик автомайданчик автомобільчик аеропланчик альбомчик амурчик апельсинчик базарчик балабончик балончик бар'єрчик баранчик барельєфчик батончик блондинчик будмайданчик бульварчик
Грицько Бойко
Побігайчик
Біг у лісі Сірий зайчик, Сірий зайчик, Побігайчик, Дивиться: лежить, Як гора, ведмідь. Дума зайчик: «Зупинюся І з ведмедя Посміюся — Ця гора мене Не наздожене!» Він на задні лапки став І тоненько проспівав: «Клишоногий, Вайлуватий, Некрасивий, Волохатий Звір — Б-р-р!» А ведмідь собі лежить, Наче й справді міцно спить. Зайчик ближче Підбігає І тоненько Знов співає: «Клишоногий, Вайлуватий, Некрасивий, Волохатий Звір — Б-р-р!» Не ворушиться ведмідь, Удає, що спить. Не ворушиться, Не дише... Зайчик ближче, Смiливіше, — Та не встиг він Рот відкрить, Як схопив його Ведмiдь. «Що? Попався? Доспівався?» Бідний зайчик Налякався, Дрібно задрижав, Тонко пропищав: «Дядечку ведмідь, Від-пус-тіть!»
