Відмінності між версіями «Побігайчик»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| − | + | ||
[[Категорія:Слова 2017 року]] | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Версія за 16:43, 14 листопада 2017
Побігайчик, -ка, м. Быстро бѣгающій, — эпитетъ зайца. Зайчикпобігайчик. Рудч. Ск. II. 2.
Сучасні онлайн словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОБІГА́ЙЧИК, а, чол., звичайно в сполуч. зайчик-побігайчик, розм. Уживається на позначення зайця (перев. як епітет). Нехитре діло підстрелити довговухого побігайчика, у якого навіть шелест осикового листу заганяє душу в самі п'яти (Вечірній Київ, 19.XII 1966, 4); У долині, На стежині, Під дубком, Стрівся Зайчик-Побігайчик З їжачком (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 50); * У порівняннях. Вибігло сонце зайчиком, Зайчиком-побігайчиком, Через двори, майданчики — Стриб, стриб! — на вікно (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 15). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 614.
