Відмінності між версіями «Унук»
(Створена сторінка: '''Унук, -ка, '''''м. ''Внукъ. ''Набрались, діди біди, поки набули, а внуки муки, поки збули. ''Ном. ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Словник Грінченка== | ||
'''Унук, -ка, '''''м. ''Внукъ. ''Набрались, діди біди, поки набули, а внуки муки, поки збули. ''Ном. № 10597.. Ум. '''Унучок. ''' | '''Унук, -ка, '''''м. ''Внукъ. ''Набрались, діди біди, поки набули, а внуки муки, поки збули. ''Ном. № 10597.. Ум. '''Унучок. ''' | ||
[[Категорія:Ун]] | [[Категорія:Ун]] | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/vnuk Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | <b>УНУК (ОНУК, ВНУК)</b>, а, чол. | ||
| + | <p>1. Син сина або дочки. <i>Стара Кайдашиха дуже любила свого онука</i> (Нечуй-Левицький, II, 1956, 305); <i>На призьбі дід старий — Як сон. Кошлатить йому брови внук</i> (Павло Тичина, I, 1946, 109).</p> | ||
| + | <p>2. тільки мн. Діти сина або дочки. <i>В неділю пополудні приходили до баби всі невістки з внуками</i> (Василь Стефаник, I, 1949, 114); <i>В Мефодія виховуються онуки — діти померлої доньки</i> (Юрій Яновський, I, 1958, 500).</p> | ||
| + | <p>3. тільки мн. Те саме, що нащадки. <i>Співучую долю Вподобав ти [М. Лисенко] нам, — На втіху сучасну, На спомин унукам, На славу дідам</i> (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 245); [Марко:] <i>То ж то вона [земля] ще в ранах, а загоїмо їх, то стане ще кращою. І житимуть наші унуки та правнуки блаженно</i> (Захар Мороз, П'єси, 1959, 65).</p> | ||
Версія за 21:15, 13 листопада 2017
Словник Грінченка
Унук, -ка, м. Внукъ. Набрались, діди біди, поки набули, а внуки муки, поки збули. Ном. № 10597.. Ум. Унучок.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УНУК (ОНУК, ВНУК), а, чол.
1. Син сина або дочки. Стара Кайдашиха дуже любила свого онука (Нечуй-Левицький, II, 1956, 305); На призьбі дід старий — Як сон. Кошлатить йому брови внук (Павло Тичина, I, 1946, 109).
2. тільки мн. Діти сина або дочки. В неділю пополудні приходили до баби всі невістки з внуками (Василь Стефаник, I, 1949, 114); В Мефодія виховуються онуки — діти померлої доньки (Юрій Яновський, I, 1958, 500).
3. тільки мн. Те саме, що нащадки. Співучую долю Вподобав ти [М. Лисенко] нам, — На втіху сучасну, На спомин унукам, На славу дідам (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 245); [Марко:] То ж то вона [земля] ще в ранах, а загоїмо їх, то стане ще кращою. І житимуть наші унуки та правнуки блаженно (Захар Мороз, П'єси, 1959, 65).
