Відмінності між версіями «Опецьок»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
'''Опе́цьок, -цька, '''''м. ''= '''Оклецьок 2. ''' | '''Опе́цьок, -цька, '''''м. ''= '''Оклецьок 2. ''' | ||
[[Категорія:Оп]] | [[Категорія:Оп]] | ||
| + | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
==Академічний тлумачний словник (1970—1980)== | ==Академічний тлумачний словник (1970—1980)== | ||
Версія за 10:35, 13 листопада 2017
Словник Грінченка
Опе́цьок, -цька, м. = Оклецьок 2.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОПЕ́ЦЬОК, цька, чол., розм. 1. Товста, незграбна дитина. — Справді, опецьок... нігде правди діти, поганенька дитина... (Леся Українка, III, 1952, 747); // Зовсім мала дитина; дитя. — Було хазяйка посадить мені на руки опецькувату дитину, а я ще й сама опецьок, сливинь дитина! — трохи не підвередилась тими дітьми (Нечуй-Левицький, II, 1956, 175); Молода мати з рожевим.. опецьком підійшла до веселого гурту (Юрій Яновський, IV, 1959, 77). 2. Невисока на зріст товста, незграбна людина. — Яма готова, — повідомив Безрука коротконогий опецьок (Григорій Епік, Тв., 1958, 445). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 708.
Ілюстрації
|
|
