Відмінності між версіями «Окреслити»
(Створена сторінка: '''Окре́слити. '''См. '''Окреслити. ''' Категорія:Ок) |
м |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Окре́слити. '''См. ''' | + | '''Окре́слити. '''См. '''Окреслювати. ''' |
[[Категорія:Ок]] | [[Категорія:Ок]] | ||
| + | ОКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех. | ||
| + | 1. Обводити що-небудь лінією, рисками; обкреслювати. Він довго дивився на всі пункти плану, один окреслив кілька разів червоним олівцем.. другий синім (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 76); | ||
| + | // Проводити криву лінію, описувати коло. Юрась Хомаха знімає з голови фетрового капелюха, в повітрі окреслює ним півколо (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 68); Месери окреслили коло і перейшли в піке (Любомир Дмитерко, Наречена. 1959, 108); | ||
| + | // Чітко визначати що-небудь. Дем'ян Бєдний твердо окреслив собі коло тем, свідомо обрав свою поетичну дорогу — і кращими своїми речами ввійшов в історію літератури та у вдячну пам'ять нащадків (Максим Рильський, III, 1955, 126); Дід не виявив радості від того, що вони приїхали, але й шматком не дорікав. Він тільки одразу ж окреслив Ярославові чітке коло обов'язків (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 51). | ||
| + | 2. перен. Робити чіткішими, виразнішими обриси, контури, форму чого-небудь. На волоссі сніжинки, тонкий светр окреслював ніжну талію (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 49); Фіалковий ранок окреслив посірілі, стомлені обличчя бійців (Іван Багмут, Записки.., 1961, 73); Гніздами заіскрилися вогні земснарядів, і довгими пунктирними лініями світляні точки окреслили вулиці Нової Каховки (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 117). | ||
| + | 3. перен. Зображувати, змальовувати, описувати кого-, що-небудь. А. Малишко обирає [у віршах] скромні військові професії — саперів, кашоварів, регулювальниць — із силою справжнього майстра окреслює характери воїнів (Історія української літератури, II, 1956, 632); Письменник [М. Сказбуш] чітко окреслює образ, юні персонажі його оповідання живі, їх виразно бачиш перед собою (Олесь Донченко, VI, 1957, 602). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 678. | ||
Версія за 22:37, 12 листопада 2017
Окре́слити. См. Окреслювати. ОКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Обводити що-небудь лінією, рисками; обкреслювати. Він довго дивився на всі пункти плану, один окреслив кілька разів червоним олівцем.. другий синім (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 76); // Проводити криву лінію, описувати коло. Юрась Хомаха знімає з голови фетрового капелюха, в повітрі окреслює ним півколо (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 68); Месери окреслили коло і перейшли в піке (Любомир Дмитерко, Наречена. 1959, 108); // Чітко визначати що-небудь. Дем'ян Бєдний твердо окреслив собі коло тем, свідомо обрав свою поетичну дорогу — і кращими своїми речами ввійшов в історію літератури та у вдячну пам'ять нащадків (Максим Рильський, III, 1955, 126); Дід не виявив радості від того, що вони приїхали, але й шматком не дорікав. Він тільки одразу ж окреслив Ярославові чітке коло обов'язків (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 51). 2. перен. Робити чіткішими, виразнішими обриси, контури, форму чого-небудь. На волоссі сніжинки, тонкий светр окреслював ніжну талію (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 49); Фіалковий ранок окреслив посірілі, стомлені обличчя бійців (Іван Багмут, Записки.., 1961, 73); Гніздами заіскрилися вогні земснарядів, і довгими пунктирними лініями світляні точки окреслили вулиці Нової Каховки (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 117). 3. перен. Зображувати, змальовувати, описувати кого-, що-небудь. А. Малишко обирає [у віршах] скромні військові професії — саперів, кашоварів, регулювальниць — із силою справжнього майстра окреслює характери воїнів (Історія української літератури, II, 1956, 632); Письменник [М. Сказбуш] чітко окреслює образ, юні персонажі його оповідання живі, їх виразно бачиш перед собою (Олесь Донченко, VI, 1957, 602). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 678.
