Відмінності між версіями «Відгрібатися»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''ВІДГРІБА́ТИСЯ''', аюся, аєшся, недок., ВІДГРЕБТИ́СЯ, буся, бешся; мин. ч. відгрібся, греблася, лося; мн. відгреблися; док. | |
| + | |||
| + | 1. Відкидати що-небудь (землю, сніг тощо) від себе лопатою, граблями, руками й т. ін.; звільнятися від землі, снігу тещо. Землею в окопі його привалило... Одгрібся. Отямився (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 19); * Образно. — Якесь лихо з самого малку мене [Чіпку] окривало, — з самого малку воно вчепилося за мене, ніяк я від нього ні одіб'юся, ні одгребуся! (Панас Мирний, II, 1954, 286). | ||
| + | |||
| + | 2. від чого, розм. Гребучи гвинтами, веслами тощо, відпливати, віддалятися. Та даремне силкувалися вони [мореплавці] од острова одгребтися: супутній вітер не давав їм вийти з затоки в море (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 308). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 573. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 13:46, 12 листопада 2017
Відгріба́тися, -ба́юся, -єшся, сов. в. відгребтися, -буся, -бешся, гл. 1) Отгребаться, отгресться. 2) Отбиваться, отбиться, защищаться, защититься. Ні, я не одгрібався руками ніяк од нього, то й не міг ударити. Александров. у. (Залюбовск.). Ніяк я від його (лиха) ні одіб’юся, ні одгребуся. Мир. ХРВ. 393. Та Бог з вами! одгрібався Чіпка, не рад, що й зачепив таку причепу. Мир. ХРВ. 177.
Зміст
Сучасні словники
ВІДГРІБА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВІДГРЕБТИ́СЯ, буся, бешся; мин. ч. відгрібся, греблася, лося; мн. відгреблися; док.
1. Відкидати що-небудь (землю, сніг тощо) від себе лопатою, граблями, руками й т. ін.; звільнятися від землі, снігу тещо. Землею в окопі його привалило... Одгрібся. Отямився (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 19); * Образно. — Якесь лихо з самого малку мене [Чіпку] окривало, — з самого малку воно вчепилося за мене, ніяк я від нього ні одіб'юся, ні одгребуся! (Панас Мирний, II, 1954, 286).
2. від чого, розм. Гребучи гвинтами, веслами тощо, відпливати, віддалятися. Та даремне силкувалися вони [мореплавці] од острова одгребтися: супутній вітер не давав їм вийти з затоки в море (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 308).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 573.
Ілюстрації
|
|
|
|
