Відмінності між версіями «Блеяти»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''БЛЕ́ЯТИ''', блею, блеєш, недок., діал. Бекати. Мечуться пси, блеють овечки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); Трава стелиться буйною зеленню, а там вівці блеють з голоду (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 170). | |
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 197. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 13:43, 12 листопада 2017
Блеяти, блею, -їш, гл. 1) Блеять. Реве маржина, блеють вівці. Шух. І. 197. 2) Баять, говорить, болтать. Блеяй, блеяй, пане Свириде, зобачим, що з того вийде. Ном. № 13026. А народ блеє та й блеє, що москаль замовив дощ. Черниг. г.
Зміст
Сучасні словники
БЛЕ́ЯТИ, блею, блеєш, недок., діал. Бекати. Мечуться пси, блеють овечки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); Трава стелиться буйною зеленню, а там вівці блеють з голоду (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 170).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 197.
Ілюстрації
|
|
|
|
