Відмінності між версіями «Весільний»

Версія за 11:19, 12 листопада 2017

Весільний, -а, -е. Свадебный, брачный. Так мені вподобалась, як вовкові весільні пісні. Ном. № 5019. Весільна хустка. Шевч. 318. Чи можуть синове весільні постити? Св. Мр. II. 19. Весільний дім, хата. Домъ невѣсты. Мет. МУЕ. ІІІ. 82. Весільна корогва. Красный флагъ во время свадебныхъ обрядовъ. О. 1862. IV. 27.

Весільний танок

Сучасні словники онлайн

Словник української мови Академічний тлумачний словник

1. Стос. до весілля (в 1 знач.). Весільний чад одразу вийшов у всіх з голови (Нечуй-Левицький, II, 1956, 182); — Хоч, може, трохи із запізненням, але весільний подарунок я вам приготував (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 170).

2. у знач. ім. весільна, ної, жін. Обрядова пісня, що виконується на весіллі. Далі йшли молоді, а за ними музики, бояри, дружки, дівчата і народ і співали весільної (Олекса Стороженко, I, 1957, 350).

Пов'язані слова

ЧІЛЬЦЕ́, я, сер. 1. Зменш.-пестл. до чоло 1. 2. Весільний головний убір дівчини.Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 340.

БАЛЕЦЬ – 1) полотно, яке на весіллі молода дарує своїй свекрусі; 2) весільний танець свекрухи на весіллі свого сина

БЕЧОВА бе|чова - 'вірьовка, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

БЕЧОВКА бе|чоўка -'вірьовка, якою представники роду молодої перегороджують дорогу весільному поїзду молодого з метою отримати викуп'.

Геĭ ∕ бу|йари ∕ до |конеĭ! ∕∕ 'вербальний сигнал завершення частування за весільним столом'.

ВЕЛЬОН |велўон - 'головний убір молодої у весільній пісні'.

ВІЛЬЦЕ в'ілў|це - весільне деревце молодого у вигляді прикрашеної соснової чи вишневої гілки'.

Приклад з літературного твору

Твойому генію мій скромний дар весільний «Мойсей» (1905) І.Франко

Медіа

Цікаві факти

Весілля по-італійськи

Casa di Giulietta

Зазвичай весіллю (le nozze) передують заручини (il fidanzamento або la promessa di matrimonio). Заручини в Італії можна оформити документально, виконавши простеньку бюрократичну процедуру але найчастіше пара просто на словах оголошує друзям та близьким про свій намір одружитися (sposarsi). При чому заручини в Італії – це не привід обмінюватися кільцями для заручин (l’anello di fidanzamento) чи визначати відразу дату весілля. Період заручин може тривати роками перш ніж наречений (il fidanzato) та наречена (la fidanzata) вирішать, що вони готові одружитися (convolare a nozze), якщо, звичайно, не передумають і не розірвуть свої стосунки.

В Італії церковний шлюб визнається державою, тому наречені можуть зареєструвати свій шлюб в мерії (il matrimonio civile) або в церкві (il matrimonio religioso), або в обидвох цих установах. Під час реєстрації молодята підписують договір про спільне володіння майном (la comunione dei beni) або роздільне володіння майном (la separazione dei beni). В Італії, під час реєстрації шлюбу, крім молодих (i sposi) повинні бути присутніми також і їхні свідки (i testimoni) – як мінімум двоє. До речі, в Італії обручки (le fedi) є обов’язковим атрибутом тільки церковного шлюбу, а цивільна церемонія реєстрації шлюбу може відбуватися і без обміну обручками. Ще один цікавий нюанс – в Італії жінки після одруження залишають собі дівоче прізвище (il cognome da nubile).

Наречені складають список весільних подарунків (la lista di nozze), які б вони хотіли отримати на своє весілля і залишають його в магазинах, який спеціалізується на наданні таких послуг. Гостям відправляються запрошення на весілля (l’invito) або запрошення тільки на шлюбну церемонію (la partecipazione) і разом з ними список магазинів, в яких знаходиться їхній список бажаних подарунків. До речі, в цей список може бути внесена і весільна подорож (il viaggio di nozze). Якщо до запрошень не додається повідомлення про lista di nozze, то італійці купляють подарунки на свій розсуд або дарyють гроші.

Перед самим весіллям (le nozze) молодий святкує зі своїми друзями парубоцький вечір (l’addio al celibato або il celibato), а молода з коліжанками дівич-вечір (l’addio al nubilato або il nubilato). Весільний бенкет (il banchetto nuziale) чи весільний обід/вечеря (il pranzo/la cena di nozze) може святкуватися як за участі великої кількості гостей, так і в невеличкій компанії рідних та друзів. Одяг нареченого (l’abito da sposo) та нареченої (l’abito da sposa або l’abito nuziale) зазвичай є класичним та елегантним: для нареченого це – класичний костюм (il completo/l’abito da uomo), а для нареченої – світла сукня та фата (il velo).

Італійське весілля не обходиться без розрізання молодими весільного торта (il taglio della torta nuziale) та кидання букету нареченої (il lancio del bouquet da sposa). А в кінці святкування, перед тим як відправитися у медовий місяць (la luna di miele) молодята дарують гостям бомбоньєрки (le bomboniere) з типовими італійськими солодощами – мигдальними драже (i confetti alle mandorle).

Весілля по-українськи: традиції одруження на Західній Україні

Весільний обряд є основою зародження нової сім’ї та продовження роду. Від Карпат і до Криму у кожному регіоні України є свої місцеві відмінності в проведенні обрядових дійств.

Гуцульське весілля починається зі звуків дримби, цимбалів та бубнів. Всі гості, заходячи у хату, вітають наречену і танцюють із нею гуцульські коломийки.

У Карпатах дівчата досі виходять заміж в автентичних гуцульських весільних строях. А гості на весільну забаву приходять у вишиванках. На Волині після благословення батьки дають своїм дітям ікони, з якими наречені йдуть до церкви. У храмі пара передає ікони свашкам, які впродовж усієї шлюбної церемонії тримають їх біля вівтаря.