Відмінності між версіями «Натурчати»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''НАТУРЧАТИ''', чу, чиш, розм. | |
| + | |||
| + | 1. перех. Спонукати, підбурювати до чого-небудь. Бач, чого захотілося: військо червоне поділити.. Ще й її [Вутаньку] натуркують, щоб вона від імені своїх криничан вимагала цього (Олесь Гончар, II, 1959, 179). | ||
| + | |||
| + | 2. тільки недок., неперех. Потай наговорювати, нашіптувати комусь про кого-небудь. Став [письмоводитель] справникові натуркувати, що, каже, у такім-то селі є великий мошенник (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 139); — Всі ж знають, — натуркувала людям Княжевичиха, — що Павло сам увірвався того вечора до чумакової хати на заручини та вилаяв, ще й прокляв Княжевичів з Чумачепками (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 224). | ||
| + | |||
| + | ♦ Натуркати (натурчати) голову кому — стомити розмовою кого-небудь. Іди собі додому: оттаку мені голову натуркала! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 278); Натуркати (натурчати) [повні] вуха (у вуха, у голову) кому — наговорити комусь багато про кого-, що-небудь. — Це ти про Голуба? — різко повернувся до Кайдашенка Бачура. — Так і знав, що тобі натурчали у вуха про нього (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 183); — Що се за дурниці натуркав вам хтось у голову? (Іван Франко, VII, 1951, 302). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 220. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 23:35, 8 листопада 2017
Натурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Натуркати.
Зміст
Сучасні словники
НАТУРЧАТИ, чу, чиш, розм.
1. перех. Спонукати, підбурювати до чого-небудь. Бач, чого захотілося: військо червоне поділити.. Ще й її [Вутаньку] натуркують, щоб вона від імені своїх криничан вимагала цього (Олесь Гончар, II, 1959, 179).
2. тільки недок., неперех. Потай наговорювати, нашіптувати комусь про кого-небудь. Став [письмоводитель] справникові натуркувати, що, каже, у такім-то селі є великий мошенник (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 139); — Всі ж знають, — натуркувала людям Княжевичиха, — що Павло сам увірвався того вечора до чумакової хати на заручини та вилаяв, ще й прокляв Княжевичів з Чумачепками (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 224).
♦ Натуркати (натурчати) голову кому — стомити розмовою кого-небудь. Іди собі додому: оттаку мені голову натуркала! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 278); Натуркати (натурчати) [повні] вуха (у вуха, у голову) кому — наговорити комусь багато про кого-, що-небудь. — Це ти про Голуба? — різко повернувся до Кайдашенка Бачура. — Так і знав, що тобі натурчали у вуха про нього (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 183); — Що се за дурниці натуркав вам хтось у голову? (Іван Франко, VII, 1951, 302).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 220.
Ілюстрації
|
|
|
|
