Відмінності між версіями «Надриґанчик»
(→Медіа) |
|||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
Щиглик, щиголь (Carduelis carduelis), птах родини в'юркових. Довжина становить 12—16 см, вага — 16—22 г, забарвлення строкате, яскраве. Повсюдний в листяних та мішаних лісах, парках, садах. | Щиглик, щиголь (Carduelis carduelis), птах родини в'юркових. Довжина становить 12—16 см, вага — 16—22 г, забарвлення строкате, яскраве. Повсюдний в листяних та мішаних лісах, парках, садах. | ||
Поширений у Європі, Північній Африці, Передній Азії і Західному Сибіру. Поїдає комах-шкідників, насіння смітних трав. Пісня — дзвінкі трелі (понад 20 варіантів). Щигликів часто тримають в клітках. | Поширений у Європі, Північній Африці, Передній Азії і Західному Сибіру. Поїдає комах-шкідників, насіння смітних трав. Пісня — дзвінкі трелі (понад 20 варіантів). Щигликів часто тримають в клітках. | ||
| + | |||
| + | ==Спосіб життя== | ||
| + | |||
| + | Щиглик – дуже рухливий птах, що довго не перебуває на одному місці. На землю сідати не любить, а полюбляє літати. Політ хвилястий, пірнаючий. Восени і взимку зграї щигликів кочують по покинутим лукам, полям, де збирають насіння чортополоху, реп’яху та інших бур`янів, або ж спритно лазять по тоненьким гілочкам берези і вільхи, дістаючи насіння. Часто до зграй щигликів приєднуються і інші в`юркові. Причепившись до колючої головки реп’яху, щиглик запускає дзьоб серед колючок і дістає насіння. Швидко розкусивши її, він виїдає серцевину, а шкірку викидає. Зимові кочівлі щигликів цілком залежать від врожаю насіння і від снігопадів, що іноді засипають місця їх годівлі. Морозів птахи не бояться. Цікаво спостерігати співаючого щиглика весною. Вигукуючи свої різноманітні поклики, він жваво повертається то в один, то в інший бік, присідає і вертить хвостом. Постійні сварки, що супроводжуються голосним тріскотінням, ще більше пожвавлюють картину. В квітні зграї щигликів вже не зустрічаються. Проте вже в кінці літа птахи знову збираються докупи. Серед них переважають молоді птахи, що об`єднаються разом в осінні зграї по 100-200 особин. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Поточна версія на 21:00, 8 листопада 2017
Надриґанчик, -ка, м. Щеголь, франть. То шевчики, такі є надриґанчики, як у місті. Ном. № 10838.
Сучасні словники
Щиглик, щиголь (Carduelis carduelis), птах родини в'юркових. Довжина становить 12—16 см, вага — 16—22 г, забарвлення строкате, яскраве. Повсюдний в листяних та мішаних лісах, парках, садах. Поширений у Європі, Північній Африці, Передній Азії і Західному Сибіру. Поїдає комах-шкідників, насіння смітних трав. Пісня — дзвінкі трелі (понад 20 варіантів). Щигликів часто тримають в клітках.
Спосіб життя
Щиглик – дуже рухливий птах, що довго не перебуває на одному місці. На землю сідати не любить, а полюбляє літати. Політ хвилястий, пірнаючий. Восени і взимку зграї щигликів кочують по покинутим лукам, полям, де збирають насіння чортополоху, реп’яху та інших бур`янів, або ж спритно лазять по тоненьким гілочкам берези і вільхи, дістаючи насіння. Часто до зграй щигликів приєднуються і інші в`юркові. Причепившись до колючої головки реп’яху, щиглик запускає дзьоб серед колючок і дістає насіння. Швидко розкусивши її, він виїдає серцевину, а шкірку викидає. Зимові кочівлі щигликів цілком залежать від врожаю насіння і від снігопадів, що іноді засипають місця їх годівлі. Морозів птахи не бояться. Цікаво спостерігати співаючого щиглика весною. Вигукуючи свої різноманітні поклики, він жваво повертається то в один, то в інший бік, присідає і вертить хвостом. Постійні сварки, що супроводжуються голосним тріскотінням, ще більше пожвавлюють картину. В квітні зграї щигликів вже не зустрічаються. Проте вже в кінці літа птахи знову збираються докупи. Серед них переважають молоді птахи, що об`єднаються разом в осінні зграї по 100-200 особин.
Ілюстрації
|
|
|
