Відмінності між версіями «До-пуття»
(Створена сторінка: '''До-пуття, '''''нар. ''Какъ слѣдуетъ. Категорія:До) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''До-пуття, '''''нар. ''Какъ слѣдуетъ. | '''До-пуття, '''''нар. ''Какъ слѣдуетъ. | ||
[[Категорія:До]] | [[Категорія:До]] | ||
| + | ПУТТЯ, я, сер. | ||
| + | 1. розм. Добрі наслідки чого-небудь; щасливі, сприятливі обставини для кого-, чого-небудь; користь від когось, чогось. Та й сину мій, одинчику, Та гарне твоє життя! Та не слухав отця, неньки, Та таке в тобі пуття (Павло Чубинський, V, 1874, 1032); [Роман:] Ви, пане писарю, згорда дивитеся на мужика..; а коли б ви балакали з ним, як з рівнею, було б пуття (Марко Кропивницький, II, 1958, 16); Боюсь людей, що проживуть як гості все життя.. Живе метелик теж, однак яке у тім пуття, Яка любов-краса, коли веселими руками Не твориш світу доброго навкруг (Михайло Стельмах, V, 1963, 209). | ||
| + | Без пуття, у знач. присл. — даремно, марно; не так, як слід. [Гнат:] Пропав зрадник! Так пропаде і Сава без пуття, без слави, так пропадуть всі зрадники свого народу!.. (Карпенко-Карий, II, 1960, 289); Навіщо мучусь я і скнію без пуття? (Максим Рильський, Поеми, 1957, 28); Під кашкетом сторч, скуйовджено і без пуття вихрилося препаскудне руде волосся (Юрій Смолич, II, 1958, 70); До пуття (путтям), у знач. присл. — як слід; розумно, доречно. А я вам дам порадоньку — Як жити до пуття: Кохайте щиро правдоньку — І дасть вам бог одрадоньку Щасливого життя (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 71); — Убогість вас, Мелашко, засліпила. Ви вік прожили у своїй злидоті, — шматка хліба до пуття не з'їли (Григорій Косинка, Новели, 1962, 149); Ні про що він путтям думати вже не міг (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 209); [Хламушка:] Та що таке, — кажіть путтям (Іван Кочерга, II, 1956, 57). | ||
| + | ♦ Доводити (довести) до пуття див. доводити; Доходити (іти, дійти) до пуття — відбуватися, розвиватися так, як слід, як треба; бути доречним у даних обставинах. Подружжя здружилось. Добре жилось йому, добре любилось. Все, що не зроблять, — ішло до пуття, Значить, правдиво звело їх життя (Микола Шеремет. Дорога.., 1957, 104); З надходженням холодів мало не цілком припинилися й.. геолого-свердлильні роботи.. Це давало привід місцевим людям робити свої висновки, натяки, застереження. — ..Чи воно ж і до пуття коли дійде, чи так, пововтузились на воді, наробили скрізь у скелях дір — та на тому й кінець? (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 11); Збивати (збити) з пуття див. збивати; Збитися з пуття див. збиватися; Зводити (звести) з пуття див. зводити; Наводити (навести) на [добре] пуття — те саме, що Наставляти (наставити) напуття (див. наставляти 2). Усім він давав тоді пораду, і бідним, і удовам, і сиротам, навчав на добро, наводив на добре пуття (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 168); Наставляти (наставити) на пуття див. наставляти 2; Щоб тобі пуття не було! — уживається як лайка. | ||
| + | 2. заст. Путь, путі. Пливуть [троянці] — аж вітри забурчали І закрутили не шутя, Завили різно, засвистали, Нема Енеєві пуття! (Іван Котляревський, I, 1952, 158); В утомі з довгого пуття.. Сюди, вандрівче, ти пристань! (Іван Франко, X, 1954, 33). | ||
Поточна версія на 16:29, 2 листопада 2017
До-пуття, нар. Какъ слѣдуетъ. ПУТТЯ, я, сер. 1. розм. Добрі наслідки чого-небудь; щасливі, сприятливі обставини для кого-, чого-небудь; користь від когось, чогось. Та й сину мій, одинчику, Та гарне твоє життя! Та не слухав отця, неньки, Та таке в тобі пуття (Павло Чубинський, V, 1874, 1032); [Роман:] Ви, пане писарю, згорда дивитеся на мужика..; а коли б ви балакали з ним, як з рівнею, було б пуття (Марко Кропивницький, II, 1958, 16); Боюсь людей, що проживуть як гості все життя.. Живе метелик теж, однак яке у тім пуття, Яка любов-краса, коли веселими руками Не твориш світу доброго навкруг (Михайло Стельмах, V, 1963, 209).
Без пуття, у знач. присл. — даремно, марно; не так, як слід. [Гнат:] Пропав зрадник! Так пропаде і Сава без пуття, без слави, так пропадуть всі зрадники свого народу!.. (Карпенко-Карий, II, 1960, 289); Навіщо мучусь я і скнію без пуття? (Максим Рильський, Поеми, 1957, 28); Під кашкетом сторч, скуйовджено і без пуття вихрилося препаскудне руде волосся (Юрій Смолич, II, 1958, 70); До пуття (путтям), у знач. присл. — як слід; розумно, доречно. А я вам дам порадоньку — Як жити до пуття: Кохайте щиро правдоньку — І дасть вам бог одрадоньку Щасливого життя (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 71); — Убогість вас, Мелашко, засліпила. Ви вік прожили у своїй злидоті, — шматка хліба до пуття не з'їли (Григорій Косинка, Новели, 1962, 149); Ні про що він путтям думати вже не міг (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 209); [Хламушка:] Та що таке, — кажіть путтям (Іван Кочерга, II, 1956, 57).
♦ Доводити (довести) до пуття див. доводити; Доходити (іти, дійти) до пуття — відбуватися, розвиватися так, як слід, як треба; бути доречним у даних обставинах. Подружжя здружилось. Добре жилось йому, добре любилось. Все, що не зроблять, — ішло до пуття, Значить, правдиво звело їх життя (Микола Шеремет. Дорога.., 1957, 104); З надходженням холодів мало не цілком припинилися й.. геолого-свердлильні роботи.. Це давало привід місцевим людям робити свої висновки, натяки, застереження. — ..Чи воно ж і до пуття коли дійде, чи так, пововтузились на воді, наробили скрізь у скелях дір — та на тому й кінець? (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 11); Збивати (збити) з пуття див. збивати; Збитися з пуття див. збиватися; Зводити (звести) з пуття див. зводити; Наводити (навести) на [добре] пуття — те саме, що Наставляти (наставити) напуття (див. наставляти 2). Усім він давав тоді пораду, і бідним, і удовам, і сиротам, навчав на добро, наводив на добре пуття (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 168); Наставляти (наставити) на пуття див. наставляти 2; Щоб тобі пуття не було! — уживається як лайка. 2. заст. Путь, путі. Пливуть [троянці] — аж вітри забурчали І закрутили не шутя, Завили різно, засвистали, Нема Енеєві пуття! (Іван Котляревський, I, 1952, 158); В утомі з довгого пуття.. Сюди, вандрівче, ти пристань! (Іван Франко, X, 1954, 33).
