Відмінності між версіями «Хлудина»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Хлуди́на, -ни, '''''ж. ''Хворостина, лозина. прутъ. Мнж. 193. ''Аж мій милий іде, як та буря гуде, і хлудину волоче таку суковату та на мою білу спину та пенякувату. ''Нп. Ум. '''Хлудинка. ''' | '''Хлуди́на, -ни, '''''ж. ''Хворостина, лозина. прутъ. Мнж. 193. ''Аж мій милий іде, як та буря гуде, і хлудину волоче таку суковату та на мою білу спину та пенякувату. ''Нп. Ум. '''Хлудинка. ''' | ||
[[Категорія:Хл]] | [[Категорія:Хл]] | ||
| − | ХЛУДИ́НА, и, жін., розм. Лозина, різка. Грицько, потрушуючи хлудиною, реготався (Панас Мирний, IV, 1955, 98); — Та он у Хоми Хомича онуки — фронтовики. А проте баба Горпина і тепер іще щовечора ганяє його круг хати хлудиною (Андрій Головко, I, 1957, 454); Рідкодуб, на ходу застібаючи комір сорочки, очима шукав по подвір'ю хлудини (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 169); Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники, а це так заболіло і допекло... (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 115). | + | ХЛУДИ́НА, и, жін., розм. Лозина, різка. |
| + | Грицько, потрушуючи хлудиною, реготався (Панас Мирний, IV, 1955, 98); | ||
| + | — Та он у Хоми Хомича онуки — фронтовики. А проте баба Горпина і тепер іще щовечора ганяє його круг хати хлудиною (Андрій Головко, I, 1957, 454); | ||
| + | Рідкодуб, на ходу застібаючи комір сорочки, очима шукав по подвір'ю хлудини (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 169); | ||
| + | Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники, а це так заболіло і допекло... (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 115). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 88. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 88. | ||
Версія за 02:09, 27 жовтня 2017
Хлуди́на, -ни, ж. Хворостина, лозина. прутъ. Мнж. 193. Аж мій милий іде, як та буря гуде, і хлудину волоче таку суковату та на мою білу спину та пенякувату. Нп. Ум. Хлудинка. ХЛУДИ́НА, и, жін., розм. Лозина, різка.
Грицько, потрушуючи хлудиною, реготався (Панас Мирний, IV, 1955, 98); — Та он у Хоми Хомича онуки — фронтовики. А проте баба Горпина і тепер іще щовечора ганяє його круг хати хлудиною (Андрій Головко, I, 1957, 454);
Рідкодуб, на ходу застібаючи комір сорочки, очима шукав по подвір'ю хлудини (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 169); Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники, а це так заболіло і допекло... (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 115). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 88.
