Відмінності між версіями «Кислість»
(Створена сторінка: '''Ки́слість, -лости, '''''ж. ''Кислота. ''Велику кислість має. ''НВолынск. у. Категорія:Ки) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ки́слість, -лости, '''''ж. ''Кислота. ''Велику кислість має. ''НВолынск. у. | '''Ки́слість, -лости, '''''ж. ''Кислота. ''Велику кислість має. ''НВолынск. у. | ||
[[Категорія:Ки]] | [[Категорія:Ки]] | ||
| + | КИ́СЛИЙ, а, е. | ||
| + | *1. Який має своєрідний гострий смак, схожий на смак оцту, лимона тощо. Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49); | ||
| + | // у знач. ім. кисле, лого, сер. Що-небудь кисле. | ||
| + | *2. Який утворився внаслідок бродіння. За нею йшов міцний запах маринованого оцту або кислого молока (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 248); Жінки розставляють на майдані столи з білими мережаними скатертями, ставлять борщ, хліб, картоплю, молоко — кисле й солодке (Олександр Довженко, I, 1958, 191); | ||
| + | // Який виділяють бродильні речовини: прокислий (про запах). Кислий дух поту і рощини.. міцно заліг у пекарні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 58); Ляда в чулан [у комірку] одчинилася, і звідти тхнуло тяжким, кислим духом (Степан Васильченко, II, 1959, 17). | ||
| + | *3. перен. Незадоволений, пригнічений, похмурий, сумний. Руське прислів'я каже: «Не робися солодким, бо тебе злижуть; не робися кислим, бо тебе обплюють» (Іван Франко, I, 1955, 29); — Чого ти такий кислий, Яремо? — спитала зразу Надія Василівна, помітивши пригнічений стан свого сусіда (Олександр Копиленко, II, 1961, 526); | ||
| + | // Який виражає незадоволення, пригніченість, нудьгу, сум (про обличчя, настрій, голос і т. ін.). Гануш зробив кислу гримасу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 218); — Якове, ти міг би затопити в грубці,.. — почувся з ліжка кислий жінчин голос (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 434); Цей спів пройняв мене бадьорим натхненням, і мій кислий настрій зник (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 115). | ||
| + | *4. Який містить кислоту або вказує на наявність кислоти. Реакція ґрунтового розчину може бути кисла, лужна або нейтральна (Добрива та їх використання, 1956, 23). | ||
| + | ▲ Кислі ґрунти — ґрунти, у яких є вільні й увібрані йони водню та алюмінію. На Поліссі переважають кислі дерново-підзолисті ґрунти (Колгоспник України, 9, 1956, 22); Кисла сіль — сіль, що містить водень, здатний заміщуватися металом. Кислим називається фіксаж, до складу якого введена кисла сіль або слабка кислота (Довідник фотолюбителя, 1959, 140). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кислість.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Кислість1.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
Поточна версія на 18:06, 25 жовтня 2017
Ки́слість, -лости, ж. Кислота. Велику кислість має. НВолынск. у. КИ́СЛИЙ, а, е.
- 1. Який має своєрідний гострий смак, схожий на смак оцту, лимона тощо. Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Марко Вовчок, VI, 1956, 223); Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 49);
// у знач. ім. кисле, лого, сер. Що-небудь кисле.
- 2. Який утворився внаслідок бродіння. За нею йшов міцний запах маринованого оцту або кислого молока (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 248); Жінки розставляють на майдані столи з білими мережаними скатертями, ставлять борщ, хліб, картоплю, молоко — кисле й солодке (Олександр Довженко, I, 1958, 191);
// Який виділяють бродильні речовини: прокислий (про запах). Кислий дух поту і рощини.. міцно заліг у пекарні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 58); Ляда в чулан [у комірку] одчинилася, і звідти тхнуло тяжким, кислим духом (Степан Васильченко, II, 1959, 17).
- 3. перен. Незадоволений, пригнічений, похмурий, сумний. Руське прислів'я каже: «Не робися солодким, бо тебе злижуть; не робися кислим, бо тебе обплюють» (Іван Франко, I, 1955, 29); — Чого ти такий кислий, Яремо? — спитала зразу Надія Василівна, помітивши пригнічений стан свого сусіда (Олександр Копиленко, II, 1961, 526);
// Який виражає незадоволення, пригніченість, нудьгу, сум (про обличчя, настрій, голос і т. ін.). Гануш зробив кислу гримасу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 218); — Якове, ти міг би затопити в грубці,.. — почувся з ліжка кислий жінчин голос (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 434); Цей спів пройняв мене бадьорим натхненням, і мій кислий настрій зник (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 115).
- 4. Який містить кислоту або вказує на наявність кислоти. Реакція ґрунтового розчину може бути кисла, лужна або нейтральна (Добрива та їх використання, 1956, 23).
▲ Кислі ґрунти — ґрунти, у яких є вільні й увібрані йони водню та алюмінію. На Поліссі переважають кислі дерново-підзолисті ґрунти (Колгоспник України, 9, 1956, 22); Кисла сіль — сіль, що містить водень, здатний заміщуватися металом. Кислим називається фіксаж, до складу якого введена кисла сіль або слабка кислота (Довідник фотолюбителя, 1959, 140).
Ілюстрації
|
|
