Відмінності між версіями «Читання»
(Створена сторінка: '''Чита́ння, -ня, '''''с. ''1) Чтеніе. Грин. І. 289. ''Яке співання, таке й читання. ''Ном. № 8015. 2) Счита...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Чита́ння, -ня, '''''с. '' | + | '''Чита́ння, -ня, '''''с. '' |
[[Категорія:Чи]] | [[Категорія:Чи]] | ||
+ | |||
+ | == Значення == | ||
+ | |||
+ | [http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%87%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F] 1. Дія за значенням читати. К''нязь сидить біля неї на фотелі з якоюсь не зовсім розрізаною книжкою в руках, але не читає: і князь, і Софія забули про те читання, — вони розмовляють'' (Леся Українка, III, 1952, 507); ''Сусана вмостилася з ногами на канапі і вся поринула в читання книжки Очерета'' (Іван Кочерга, II, 1956, 425); ''Виходить батюшка і читає проповідь... Й те читання видається їй жалібним, таким дивно жалібним'' (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 88); ''Режисер дивився на екран телевізора, з якого до нього посміхався поет Свербиніс. Він зараз виступав по телебаченню з читанням своїх віршів'' (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 113); ''Дуже поширене серед закарпатських аматорів мистецтва художнє читання'' (Народна творчість та етнографія, 5, 1966, 68); | ||
+ | Уміння читати, сприймати надруковане (як навчальний предмет). ''Майбутній композитор, крім курсу гармонії, ..вивчає: сольфеджіо, аналіз музичних форм, органіку, інструментовку, читання партитури'' (Мистецтво, 1, 1969, 11); ''— Ви будете читання й письма вчити'' (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 88). | ||
+ | |||
+ | '''Голосне читання''' [http://sum.in.ua/s/gholosnyj]див. голосний; '''Літературне читання''' [http://sum.in.ua/s/literaturnyj]див. літературний; '''Статарне читання''' [http://sum.in.ua/s/statarnyj]див. статарний. | ||
+ | |||
+ | 2. Те, що читають, читаний текст. | ||
+ | |||
+ | 3. мн. Цикл доповідей, лекцій, виступів читців, присвячений якому-небудь колу питань. Л''енінські читання стали для народних музеїв одним з основних заходів виховної роботи'' (Комуніст України, 3, 1970, 73); ''Перші республіканські читання внесли чимало нового у вивчення творчості І. П. Котляревського'' (Вітчизна, 11, 1962, 219). | ||
+ | |||
+ | '''Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 337.''' | ||
+ | |||
+ | == Галерея == | ||
+ | <gallery> | ||
+ | Файл:Читання.jpg| | ||
+ | Файл:Читання1.jpg| | ||
+ | Файл:Читання3.jpg| | ||
+ | Файл:Читання2.jpg| | ||
+ | </gallery> |
Версія за 11:23, 25 жовтня 2017
Чита́ння, -ня, с.
Значення
[1] 1. Дія за значенням читати. Князь сидить біля неї на фотелі з якоюсь не зовсім розрізаною книжкою в руках, але не читає: і князь, і Софія забули про те читання, — вони розмовляють (Леся Українка, III, 1952, 507); Сусана вмостилася з ногами на канапі і вся поринула в читання книжки Очерета (Іван Кочерга, II, 1956, 425); Виходить батюшка і читає проповідь... Й те читання видається їй жалібним, таким дивно жалібним (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 88); Режисер дивився на екран телевізора, з якого до нього посміхався поет Свербиніс. Він зараз виступав по телебаченню з читанням своїх віршів (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 113); Дуже поширене серед закарпатських аматорів мистецтва художнє читання (Народна творчість та етнографія, 5, 1966, 68); Уміння читати, сприймати надруковане (як навчальний предмет). Майбутній композитор, крім курсу гармонії, ..вивчає: сольфеджіо, аналіз музичних форм, органіку, інструментовку, читання партитури (Мистецтво, 1, 1969, 11); — Ви будете читання й письма вчити (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 88).
Голосне читання [2]див. голосний; Літературне читання [3]див. літературний; Статарне читання [4]див. статарний.
2. Те, що читають, читаний текст.
3. мн. Цикл доповідей, лекцій, виступів читців, присвячений якому-небудь колу питань. Ленінські читання стали для народних музеїв одним з основних заходів виховної роботи (Комуніст України, 3, 1970, 73); Перші республіканські читання внесли чимало нового у вивчення творчості І. П. Котляревського (Вітчизна, 11, 1962, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 337.