Відмінності між версіями «Білило»
(Створена сторінка: '''Білило, -ля,''' ''с.'' 1) Бѣлая краска, все чѣмъ можно бѣлить, убѣлять. ''Та й купили білила.... д...) |
|||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Бі]] | [[Категорія:Бі]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/bilylo Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | '''БІЛИ́ЛО''', а, сер. | ||
| + | 1. Біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді. Рами цинковим білилом Артем красив (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 34); Раніше [карбонат свинцю] широко застосовувався для виготовлення білої олійної фарби.., відомої під назвою свинцевих білил (Загальна хімія, 1955, 578). | ||
| + | |||
| + | 2. розм. Картина, написана білилом. Сепія й китайське білило «Серед товаришів» [Т. Шевченка] довгий час ототожнювалась з сепією «Тріо», але це зовсім різні твори (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 346). | ||
| + | |||
| + | 3. тільки мн. білила, ил. Біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя. [Анна:] Як хочеш, я білил тобі позичу, бо в тебе навіть і чоло червоне (Леся Українка, III, 1952, 349); Білила на лиці ще мертвили шкіру, надаючи йому страшного вигляду (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 389). | ||
| + | |||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/35/53393/42703.html Орфографічний словник української мови]=== | ||
| + | біли́ло іменник середнього роду | ||
| + | |||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/47/53393/304208.html Українсько-російський словник]=== | ||
| + | |||
| + | '''БІЛИЛО''' | ||
| + | |||
| + | белила | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| | ||
| + | https://ua.all.biz/img/ua/catalog/64467.jpeg | ||
| + | http://lh6.ggpht.com/_FP9AXc5yaBA/R9I_DHVfGTI/AAAAAAAAAmU/hKCuqf1Snf4/s800/1025.jpg | ||
| + | http://files.ub.ua/ist/?action=3&w=230&h=230&f=/goods/goods-photos/237/12601_87065739_w200_h200_bc3002-17954669.jpg | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%B8%D0%BB%D0%B0 Білила] | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/ Словопедія]=== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
| + | [[Категорія:Ві]] | ||
Версія за 21:22, 24 жовтня 2017
Білило, -ля, с. 1) Бѣлая краска, все чѣмъ можно бѣлить, убѣлять. Та й купили білила.... дідам бороди білити. Грин. ІІІ. 95. Дівкам чорнило, парубкам білило. АД. І. 39. 2) = І. Біль 1? Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене задержала з вечора до світа. «Ой з китайки, не з китайки, з білого білила». Мет. 45. Ум. Білилечко. Чуб. IV. 70.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БІЛИ́ЛО, а, сер. 1. Біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді. Рами цинковим білилом Артем красив (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 34); Раніше [карбонат свинцю] широко застосовувався для виготовлення білої олійної фарби.., відомої під назвою свинцевих білил (Загальна хімія, 1955, 578).
2. розм. Картина, написана білилом. Сепія й китайське білило «Серед товаришів» [Т. Шевченка] довгий час ототожнювалась з сепією «Тріо», але це зовсім різні твори (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 346).
3. тільки мн. білила, ил. Біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя. [Анна:] Як хочеш, я білил тобі позичу, бо в тебе навіть і чоло червоне (Леся Українка, III, 1952, 349); Білила на лиці ще мертвили шкіру, надаючи йому страшного вигляду (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 389).
Орфографічний словник української мови
біли́ло іменник середнього роду
Українсько-російський словник
БІЛИЛО
белила
Ілюстрації
|
|
