Відмінності між версіями «В’язь»
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
в'язь 2 | в'язь 2 | ||
іменник чоловічого роду, істота | іменник чоловічого роду, істота | ||
| + | ''' | ||
| + | |||
| + | СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК''' | ||
| + | |||
| + | в'язь - іменник, жіночий рід, неістота, III відміна | ||
| + | |||
| + | {| class="wikitable" | ||
| + | |- | ||
| + | ! Відмінок !! Однина !! Множина | ||
| + | |- | ||
| + | | Називний || в'язь || в'язі | ||
| + | |- | ||
| + | | Родовий || в'язі || в'язей | ||
| + | |- | ||
| + | | Давальний || в'язі || в'язям | ||
| + | |- | ||
| + | | Знахідний || в'язь || в'язі | ||
| + | |- | ||
| + | | Орудний || в'яззю || в'язями | ||
| + | |- | ||
| + | | Місцевий || на/у в'язі || на/у в'язях | ||
| + | |- | ||
| + | | Кличний || в'язе || в'язі | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | в'язь - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна | ||
| + | |||
| + | {| class="wikitable" | ||
| + | |- | ||
| + | ! Відмінок !! Однина !! Множина | ||
| + | |- | ||
| + | | Називний || в'язь || в'язі | ||
| + | |- | ||
| + | | Родовий || в'язя || в'язів | ||
| + | |- | ||
| + | | Давальний || в'язеві, в'язю || в'язям | ||
| + | |- | ||
| + | | Знахідний || в'язя || в'язів | ||
| + | |- | ||
| + | | Орудний || в'язем || в'язями | ||
| + | |- | ||
| + | | Місцевий || на/у в'язеві, в'язі || на/у в'язях | ||
| + | |- | ||
| + | | Кличний || в'язю || в'язі | ||
| + | |} | ||
'''Українсько-російський словник:''' | '''Українсько-російський словник:''' | ||
Версія за 22:16, 23 жовтня 2017
В’язь, -зі, ж. 1) = В’яз 3. В’язі мало на огудині. Черк. у. 2) Вязь (сноповъ). Копа дає по 5 п., а як що буйної в’язі, то й геть то більше. О. 1862. І. 59. 3) ? Дубовії сіни, а вербові в’язя. Грин. III. 528.
Тлумачення слова у сучасних словниках
УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія): В'ЯЗЬ - прісноводна риба, водиться в ріках Європи та Сибіру; довж. 35-50 см (часом бл. 80 см); різновид - орфа (золотий в.) - розводять як декоративну.
Орфографічний словник української мови:
в'язь 1 іменник жіночого роду вид письма; зав'язь тощо
в'язь 2 іменник чоловічого роду, істота
СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК
в'язь - іменник, жіночий рід, неістота, III відміна
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | в'язь | в'язі |
| Родовий | в'язі | в'язей |
| Давальний | в'язі | в'язям |
| Знахідний | в'язь | в'язі |
| Орудний | в'яззю | в'язями |
| Місцевий | на/у в'язі | на/у в'язях |
| Кличний | в'язе | в'язі |
в'язь - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | в'язь | в'язі |
| Родовий | в'язя | в'язів |
| Давальний | в'язеві, в'язю | в'язям |
| Знахідний | в'язя | в'язів |
| Орудний | в'язем | в'язями |
| Місцевий | на/у в'язеві, в'язі | на/у в'язях |
| Кличний | в'язю | в'язі |
Українсько-російський словник:
В'ЯЗЬ I 1) (приём старинного письма) вязь 2) строит. связь 3) бот. завязь II ихт. язь
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови: в'язь I -і, ж. 1》 У будівництві – спосіб скріплювання дерев'яних частин будівлі врубуванням. 2》 бот. Те саме, що зав'язь. 3》 Вид старовинного декоративного письма, в якому окремі літери й слова зливаються в суцільний орнамент. II -я, ч. Прісноводна риба родини коропових.
Архітектура і монументальне мистецтво:
В'ЯЗЬ 1. Металевий стрижень або дерев'яний брус у кам'яних стінах, який посилює конструкцію (синонім — пов'язь). Крім вмурованих існує: ~ повітряна — влаштована між п'ятами арок або під склепінням, щоб погасити розпір.
2. Складний орнаментальний узор, створений каліграфічним сплетенням кількох букв або слів (часто арабських, церковно-слов'янських). Може являти собою переплетення щільно розташованих геометричних мотивів у вигляді лінійних елементів, тому має дещо спільне з арабескою і морескою.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
В'ЯЗЬ 1, і, жін. 1. У будівництві — спосіб скріплювання дерев'яних частин будівлі врубуванням. Округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в'яззю випинаються дугові фронтончики (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 83).
2. бот. Те саме, що зав'язь. Онисько знайшов аж десять стиглих кавунів, у котрих коло хвостика кучерява в'язь поприсихала (Нечуй-Левицький, I, 1956, 503); Старий підходить до озера, на якому ворушаться, надвечірні дукати сонця і перша в'язь молоденької, дрібної, мов просо, ряски (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 434).
3. Вид старовинного декоративного письма, у якому окремі літери й слова зливаються в суцільний орнамент. Над дверима слов'янською в'яззю напис: «Українська книгарня» (Андрій Головко, II, 1957, 450); Дрібною арабською в'яззю, але ще не задавненим чорнилом було там написано: «Аллагу акбар» (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 549). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 798.
В'ЯЗЬ 2, я, чол. Прісноводна риба родини коропових. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 798.
Ілюстрації
Див. також
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%27%D1%8F%D0%B7%D1%8C
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%27%D1%8F%D0%B7%D1%8C_(%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%BE)
Джерела
УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
Орфографічний словник української мови
Архітектура і монументальне мистецтво
Українсько-російський словник
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
