Відмінності між версіями «Сіножать»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Джерела та література)
(Джерела та література)
Рядок 34: Рядок 34:
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BA
+
https://uk.wikipedia.org/wiki/Леон_Фредерік
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B6%D0%B0%D1%82%D1%8C
+
https://uk.wikipedia.org/wiki/Сіножать
http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%81%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B6%D0%B0%D1%82%D1%8C
+
http://ukrlit.org/slovnyk/сіножать
  
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==

Версія за 02:55, 20 грудня 2016

Сіножать, -ті, ж. и тя, м. Сѣнокосъ. Ой чия ж то сіножать да некошеная? Маркев. 15. Ой буду я ночувати на зеленім синожаті. Нп.

Сіножа́ть, сінокі́с — сільськогосподарське угіддя, лучну рослинність яких постійно використовують на сіно, один з основних видів кормової бази для свійської худоби у післявегетаційний період та загалом при стійловому утриманні.

Рослинність сіножаті складається з різних видів багаторічних трав. Розрізняють сіножаті суходільні, заплавні (їх заливають весняні води річок) і заболочені (їх найбільше на Поліссі); серед двох перших виділяють природні (не поліпшені) та поліпшені сіножаті.

В Україні сіножаті займають 2,4 млн га (на всіх українських землях зо 3,5 мільйонів га) або 4% загальної земельної площі і 5,6% сільськогосподарських угідь.

Площа сінокосів до 1914 постійно скорочувалася, через поширення ріллі (за 1901 — 13 у 9 українських губерніях з 3,3 до 2,5 млн га).

Тепер найбільший відсоток сіножаті складають на Поліссі, Львівщині, Передкарпатті та в Карпатах — з 10% загальної земельної площі; в Лісостепі з 5%; в Степу — 0,7%.

Врожайність сіна на природних сіножатях 8 — 12 центнерів з 1 га, на поліпшених сягає 30 — 50 центнерів.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

сіно́жа́ть = сіножа́ття = сінокі́с — косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця та місце, відведене для неї; як спільне поле діяльності й заробітку («На одній сіножаті і віл пасеться, і бузько жаби ловить»); важлива пора в житті хлібороба, бо сіно заготовляли на зиму для худоби, пов’язуючи з ним зимове благополуччя для родини; казали: «Сіно чорне, та каша біла»; хвалили добре сіно: «Це таке сіно, що й попадя, посоливши, у середу б їла»; просили на пору сінокосу добру погоду: «Як сіно косять, то дощів не просять»; застерігали: «Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду», «Не в дощ, а в годину сіно гребуть». Ой чия ж то сіножать да некошеная? (пісня); Мав же я поле, мав же я сіножаття (пісня); Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (М. Шеремет).

Ілюстрації

Mykola Pymonenko-Sinokis.jpg Chrome 2016-12-20 02-32-53.jpg Sinozhat Kustodiev.jpg 345Леон Фредерік Сіножать Ермітаж.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

https://uk.wikipedia.org/wiki/Леон_Фредерік https://uk.wikipedia.org/wiki/Сіножать http://ukrlit.org/slovnyk/сіножать

Зовнішні посилання