Відмінності між версіями «Вигук»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Ви́гук, -ку, '''''м. ''Крикъ, выкрикъ. ''Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчи...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Ви́гук, -ку, '''''м. ''Крикъ, выкрикъ. ''Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. ''МВ. ІІІ. 56, 130.  
 
'''Ви́гук, -ку, '''''м. ''Крикъ, выкрикъ. ''Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. ''МВ. ІІІ. 56, 130.  
 +
 +
 +
'''ВИ́ГУК''', у, чол.
 +
 +
1. Голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття. Вона [сусідка] трохи спізнилась... — Як! знову вона? — скрикнула Марта. Однак їй зараз стало досадно за вигук (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 292); Їхні голоси перекрив дружний вигук «Ура!» (Петро Панч, В дорозі, 1959, 139); Після вигуків здивування запанувала глибока тиша (Олесь Донченко, III, 1956, 18).
 +
 +
2. лінгв. Незмінна частина мови, яка служить для безпосереднього виявлення почуттів і вольових виявів.
 +
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 380.
 
[[Категорія:Ви]]
 
[[Категорія:Ви]]

Версія за 01:02, 20 грудня 2016

Ви́гук, -ку, м. Крикъ, выкрикъ. Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. ІІІ. 56, 130.


ВИ́ГУК, у, чол.

1. Голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття. Вона [сусідка] трохи спізнилась... — Як! знову вона? — скрикнула Марта. Однак їй зараз стало досадно за вигук (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 292); Їхні голоси перекрив дружний вигук «Ура!» (Петро Панч, В дорозі, 1959, 139); Після вигуків здивування запанувала глибока тиша (Олесь Донченко, III, 1956, 18).

2. лінгв. Незмінна частина мови, яка служить для безпосереднього виявлення почуттів і вольових виявів.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 380.