Відмінності між версіями «Мелькати»
(Створена сторінка: '''Мелька́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. мелькну́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''Мелькать, мелькнуть. ''І хвіст ...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Мелька́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. мелькну́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''Мелькать, мелькнуть. ''І хвіст мелькнув. ''Ном. № 1890. | '''Мелька́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. мелькну́ти, -ну́, -не́ш, '''''гл. ''Мелькать, мелькнуть. ''І хвіст мелькнув. ''Ном. № 1890. | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 Словник української мови, значення слова]=== | ||
| + | |||
| + | МЕЛЬКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. | ||
| + | |||
| + | 1. Те саме, що мигті́ти 1. Схаменулись нехрещені. Дивляться — мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевч., І, 1951, 6); У натовпі мелькала сіренька борідка Молибоги (Мик., II, 1957, 430); Мені перед очима в якихось заломаних, кривих образах почало мелькати, як на поганому екрані, наше майбутнє (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 40); // чим. Робити швидкі рухи чим-небудь. Вона побігла мовчки, швидко мелькаючи тугими, гарно виточеними литочками (Тют., Вир, 1964, 14). | ||
| + | |||
| + | 2. Швидко проноситися перед очима, змінюючи одне одне. Крізь теплі сльози, важкі і великі, в яких все розпливалось, невиразно мелькали верби і телеграфні стовпи (Коцюб., II, 1955, 382); Ольга Іванівна любила швидку їзду. Любила спостерігати, як передок машини підминає під себе безконечну сіру стрічку шляху, як обабіч нього мелькають поодинокі дерева (Ткач, Плем’я.., 1961, 350). | ||
| + | |||
| + | 3. розм. Те саме, що бли́мати 1; мигтіти (у 2 знач.). Світло горіло слабо і мелькало раз у раз то ясніше, то темніше, освічуючи похмуру кімнату (Фр., V, 1951, 34). | ||
| + | |||
| + | ===[http://sum.in.ua/s/meljkaty Академічний тлумачний словник української мови]=== | ||
| + | |||
| + | МЕЛЬКАТИ, аю, аєш, недок. | ||
| + | 1. Те саме, що мигтіти 1. Схаменулись нехрещені, Дивляться — мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Тарас Шевченко, I, 1951, 6); У натовпі мелькала сіренька борідка Молибоги (Іван Микитенко, II, 1957, 430); Мені перед очима в якихось заломаних, кривих образах почало мелькати, як на поганому екрані, наше майбутнє (Ірина Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 40); | ||
| + | // чим. Робити швидкі рухи чим-небудь. Вона побігла мовчки, швидко мелькаючи тугими, гарно виточеними литочками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 14). | ||
| + | 2. Швидко проноситися перед очима, змінюючи одне одне. Крізь теплі сльози, важкі і великі, в яких все розпливалось, невиразно мелькали верби і телеграфні стовпи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 382); Ольга Іванівна любила швидку їзду. Любила спостерігати, як передок машини підминає під себе безконечну сіру стрічку шляху, як обабіч нього мелькають поодинокі дерева (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 350). | ||
| + | 3. розм. Те саме, що блимати 1; мигтіти (у 2 знач.). Світло горіло слабо і мелькало раз у раз то ясніше, то темніше, освічуючи похмуру кімнату (Іван Франко, V, 1951, 34). | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року] | ||
| + | |||
[[Категорія:Ме]] | [[Категорія:Ме]] | ||
Поточна версія на 21:57, 6 грудня 2016
Мелька́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. мелькну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Мелькать, мелькнуть. І хвіст мелькнув. Ном. № 1890.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови, значення слова
МЕЛЬКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. Те саме, що мигті́ти 1. Схаменулись нехрещені. Дивляться — мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Шевч., І, 1951, 6); У натовпі мелькала сіренька борідка Молибоги (Мик., II, 1957, 430); Мені перед очима в якихось заломаних, кривих образах почало мелькати, як на поганому екрані, наше майбутнє (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 40); // чим. Робити швидкі рухи чим-небудь. Вона побігла мовчки, швидко мелькаючи тугими, гарно виточеними литочками (Тют., Вир, 1964, 14).
2. Швидко проноситися перед очима, змінюючи одне одне. Крізь теплі сльози, важкі і великі, в яких все розпливалось, невиразно мелькали верби і телеграфні стовпи (Коцюб., II, 1955, 382); Ольга Іванівна любила швидку їзду. Любила спостерігати, як передок машини підминає під себе безконечну сіру стрічку шляху, як обабіч нього мелькають поодинокі дерева (Ткач, Плем’я.., 1961, 350).
3. розм. Те саме, що бли́мати 1; мигтіти (у 2 знач.). Світло горіло слабо і мелькало раз у раз то ясніше, то темніше, освічуючи похмуру кімнату (Фр., V, 1951, 34).
Академічний тлумачний словник української мови
МЕЛЬКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Те саме, що мигтіти 1. Схаменулись нехрещені, Дивляться — мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Тарас Шевченко, I, 1951, 6); У натовпі мелькала сіренька борідка Молибоги (Іван Микитенко, II, 1957, 430); Мені перед очима в якихось заломаних, кривих образах почало мелькати, як на поганому екрані, наше майбутнє (Ірина Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 40); // чим. Робити швидкі рухи чим-небудь. Вона побігла мовчки, швидко мелькаючи тугими, гарно виточеними литочками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 14). 2. Швидко проноситися перед очима, змінюючи одне одне. Крізь теплі сльози, важкі і великі, в яких все розпливалось, невиразно мелькали верби і телеграфні стовпи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 382); Ольга Іванівна любила швидку їзду. Любила спостерігати, як передок машини підминає під себе безконечну сіру стрічку шляху, як обабіч нього мелькають поодинокі дерева (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 350). 3. розм. Те саме, що блимати 1; мигтіти (у 2 знач.). Світло горіло слабо і мелькало раз у раз то ясніше, то темніше, освічуючи похмуру кімнату (Іван Франко, V, 1951, 34).
