Відмінності між версіями «Півколо»
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:півколо.jpeg|x140px]] |
| − | + | |} | |
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
==Див. також== | ==Див. також== | ||
==== Додаткові дані ==== | ==== Додаткові дані ==== | ||
| − | + | [[Файл:півколо_геометрія.jpg|обрамити]] | |
Півколо у геометрії — одновимірне геометричне місце точок, які утворюють половину кола. Повна дуга півкола завжди дорівнює 180° (еквівалентно, {\displaystyle \pi } \pi радіанів, або півоберту). Півколо має тільки одну лінію симетрії (осьової симетрії). Інколи термін «півколо» використовують для позначення півкруга, який являє собою двовимірну геометричну фігуру з внутрішніми точками, обмежену півколом та діаметром, що з'єднує його кінці. | Півколо у геометрії — одновимірне геометричне місце точок, які утворюють половину кола. Повна дуга півкола завжди дорівнює 180° (еквівалентно, {\displaystyle \pi } \pi радіанів, або півоберту). Півколо має тільки одну лінію симетрії (осьової симетрії). Інколи термін «півколо» використовують для позначення півкруга, який являє собою двовимірну геометричну фігуру з внутрішніми точками, обмежену півколом та діаметром, що з'єднує його кінці. | ||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
==Цікаві факти== | ==Цікаві факти== | ||
| + | [[Файл:Content full.jpg|обрамити]] | ||
| + | Клод Моне. 1899 | ||
| + | Розглядаючи картину зблизька, глядач не бачить нічого крім полотна з частими масляними мазками. Вся магія витвору розкривається, коли ми поступово починаємо віддалятися від нього. | ||
| + | Спочатку перед нами проявляються незрозумілі '''півкола''', що проходять через середину картини, потім ми бачимо явні обриси човнів і, відійшовши на відстань приблизно двох метрів, перед нами різко вимальовуються в логічний ланцюжок всі елементи картини | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
Версія за 21:35, 4 грудня 2016
Зміст
Словник Грінченка
Півко́ло, -ла, с. Полукругъ. Желех.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПІВКО́ЛО, а, сер. 1. Половина кола як форма лінії. Поверхнею озера побігли широкі півкола (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 10); Ніким непомічений човен описав півколо, обходячи пароплав (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 158). 2. у знач. присл. півколом, півколами. У вигляді півкола, півкіл. Враз перед нами з'являється пірамідальна гора,.. а од неї півколом йде височенний хребет — Хамни-бурун (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 139); Коли ж півколом стали під дубами, оглянув пильно командир бійців своїх (Микола Терещенко, Ужинок, 1946, 35); Данько сіє... Мах — сюди, мах — туди, і півколами лягає в теплу розволожену землю насіннях (Олесь Гончар, II, 1959, 220).
Ілюстрації
| x140px |
Медіа
Див. також
Додаткові дані
Півколо у геометрії — одновимірне геометричне місце точок, які утворюють половину кола. Повна дуга півкола завжди дорівнює 180° (еквівалентно, {\displaystyle \pi } \pi радіанів, або півоберту). Півколо має тільки одну лінію симетрії (осьової симетрії). Інколи термін «півколо» використовують для позначення півкруга, який являє собою двовимірну геометричну фігуру з внутрішніми точками, обмежену півколом та діаметром, що з'єднує його кінці.
Іноземні словники
Цікаві факти
Клод Моне. 1899 Розглядаючи картину зблизька, глядач не бачить нічого крім полотна з частими масляними мазками. Вся магія витвору розкривається, коли ми поступово починаємо віддалятися від нього. Спочатку перед нами проявляються незрозумілі півкола, що проходять через середину картини, потім ми бачимо явні обриси човнів і, відійшовши на відстань приблизно двох метрів, перед нами різко вимальовуються в логічний ланцюжок всі елементи картини
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 381.
