Відмінності між версіями «Такса»

Версія за 12:38, 4 грудня 2016

Такса, -си, ж. Такса.

Сучасні словники

Такса - мисливська порода собак, що відрізняється короткими ногами.

Існує кілька різновидів такс, що відрізняються розмірами і вагою - стандартні, мініатюрні (в просторіччі карликові) і кролячі. Також такс поділяють по шёрстному покрову на короткошерстих, довгошерстих і жорсткошерстні.

Такси мають безліч забарвлень. Найбільш поширені чорно-підпалий, рудий, коричнево-підпалий, мармуровий (чорний і коричневий мармур). Зустрічаються такси тигрового і чорного з тигровими підпалинами забарвлень, останній на даний момент є не визнаним FCI забарвленням такс. У жорсткошерстні видів дуже поширений кабанячий окрас (в інших різновидах він не визнаний). Останнім часом в Росії і Україні став зустрічатися кремовий (палевий) забарвлення у довгошерстих різновидів, але він не визнаний FCI. Робота з цим забарвленням ведеться в рамках UCI.

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=cE6HLQbT7Xw

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Словари и энциклопедии на Академике

Такса або Даксхунд (нім. Dachshund — «борсучий собака») — порода мисливських норних собак, вирізняється короткими лапами і довгим тулубом.

Походження

Такси походить від гончих, проте нині, в європейському стандарті породи FCI (Міжнародної кінологічної федерації) такс виділено в самостійну, окрему від гончих, IV групу. Втім, британці продовжують зараховувати такс до гончаків.

Коли саме виникла порода, невідомо. Можливо, ще в Давньому Єгипті існували собаки, подібні до такс, на що вказують зображення XXVIII-XXIII ст. до н. е. коротконогих мисливських псів. У давньогрецьких істориків, — зокрема, Ксенофонта та Аріана, — також фігурують описи коротконогих гончаків.

Цілеспрямованим розведенням такс, подібних до сучасних, почали займатися у Великій Британії та Німеччині з середини XIX століття. Зокрема, в Німеччині, піонером селекції такс став у 1860 р. Вільгельм фон Даакс. Перший стандарт породи було прийнято в Німеччині у 1879 році, а в 1888 засновано Німецький Текель-клуб (Teckel — народна назва такси в Німеччині).

Опис породи

Стандарти породи в усіх країнах приблизно однакові і мають незначні розрізнення стосовно забарвлення та вагових нормативів. В Європі прийнято стандарт FCI, Велика Британія та США мають свої нормативи.

Згідно зі стандартом породи, такса — приземкувата, розтягнута, але з компактним тулубом собака, з міцним кістяком та рельєфною, «сухою» мускулатурою.

Ноги короткі, причому передні зазвичай масивніші й більш розвинуті, ніж задні (особливо у псів), що пов'язано з призначенням такси для роботи в норі. Між пальцями є перетинки. Груди широкі, м'язисті. Лінія спини пряма, випуклий поперек, вигнутий дугою хребет або запала спина вважаються недоліками.

Морда видовжена, з сухою, тонкою носовою кісткою, з якомога менш вираженим стопом (перехід від лоба до спинки носа). Спинка носа має бути прямою, злегка вигнутою, горбинка вважається ознакою аристократизму, чистоти породи. Вуха великі, широкі, овальної форми, передній край вуха має бути прилеглим до вилиці; коли собака нашорошений, зовнішня площина вух має стояти перпендикулярно до морди. Зуби великі, зубна система дуже розвинута, з огляду на невеликий розмір собаки.

Рухи такси мають бути граційними та вправними, незважаючи на її приземкуватість, собака не має справляти враження вайлуватої тварини. У такс добре виражений статевий диморфізм (суки фізіологічно та психологічно відрізняються від псів — зазвичай менші, з тоншим кістяком тощо). Характер дружній, життєрадісний. Темперамент активний, але врівноважений; злість вважається пороком. Власники такс відзначають дві характерні риси цих собак: впертість у поєднанні з кмітливістю. Такси розуміють до 500 слів.

x140px

Медіа

[2]

Різновиди

Європейські стандарти поділяють такс за розміром на

• стандартних (6,6-9 кг, об'єм грудної клітки — від 35 см)
• карликових (до 4 кг, грудна клітка не більше 35 см)
• кролячих (до 3,5 кг, грудна клітка — до 30 см).
• Класифікація, прийнята в США та Великій Британії, поділяє такс лише на два типи:

• стандартні (9-12 кг за британським стандартом, 7,2-14 кг за американським стандартом)
• мініатюрні (4-5 кг).
• Мініатюрних (карликових і кролячих) такс було виведено завдяки вливанню крові той пінчерів. Вважається, що з цим походженням пов'язано поширений у мініатюрних такс недолік — булькаті очі.

Класифікація

Стандартного разміру

• гладкошерстні
• довгошерстні
• жорсткошерстні

Карликові

• гладкошерстні
• довгошерстні
• жорсткошерстні

Кролячі

• гладкошерстні
• довгошерстні
• жорсткошерстні

Забарвлення

• однокольорові (рудий колір з варіаціями від світло-пісочного до темного дерева, а також муар),
• двокольорові (чорний з рудими або кремовими підпалами, колір кави з підпалами, блакитний, ізабелла, кабанячий — суміш волос різного кольору тощо)
• плямисті (мармурові). Чорний колір без підпалів вважається дискваліфікуючою ознакою.

Класифікація

Короткошерстна або гладкошерстна такса

Довгошерстна такса

Жорсткошерстна такса

Полювання

Назва породи («борсучий собака») свідчить, що таксу було виведено в першу чергу для полювання на борсука і лисицю. Таксу запускають у нору, де переховується звір — завданням собаки є знайти звіра, загнати його в глухий кут і повідомити людину про його місцезнаходження. Для того, щоб її гавкіт було чути під землею, такса має гучний та низький голос. Коли мисливці за цим гавкотом визначали місцезнаходження звіра, то розкривали нору. Для того, щоб підготувати собаку для полювання, або просто для збереження його мисливських якостей для прийдешніх поколінь, пса водять на притравлювання у штучних норах.

Собака-компаньйон

Протягом десятиліть такси залишаються серед десяти найпопулярніших порід. Це зумовлено багатьма чинниками. Не останню роль відіграє невеликий розмір такси. Порівняно з іншими мисливськими собаками, у такс майже відсутній характерний собачий запах, що робить їх дуже зручними для утримання в кімнаті. Крім того, розмаїття забарвлень, розмірів та типів шерсті створює можливість додаткового вибору всередині породи.

Такса має міцне здоров'я, не схильна до алергій і хвороб шлунково-кишкового тракту, проте має слабке місце — видовжений хребет, потенційно вразливий до травм. Крім того, такси надзвичайно люблять поїсти і тому схильні до ожиріння.

Такса вважається однією з найрозумніших собак[Джерело?], але її інтелект специфічного ґатунку. Полюючи в норі, сам на сам із лисицею або борсуком, такса має бути незалежною від людини та бути спроможною самостійно приймати рішення. Часто тому такси часто дозволяють собі самоправство та неслухняність у побуті. Аби ефективно видресирувати собаку, потрібно зважати на те, що такса — не автомат з виконання команд, а автономний індивід зі своїм поглядом на те, що є доцільним.

Втім, через те, що такс зараз розводять здебільшого як декоративних собак, їхній характер протягом поколінь починає змінюватися в бік більшої залежності від господаря, поступливості, послаблення мисливського інстинкту.

Джерела

Офіційний стандарт породи