Відмінності між версіями «Ґранат»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | [[Файл:Granat.jpg|обрамити]] | |
'''Ґранат, -ту, '''''м. '''''= Граната. '''Желех. | '''Ґранат, -ту, '''''м. '''''= Граната. '''Желех. | ||
| Рядок 33: | Рядок 33: | ||
3. Круглий плід цієї рослини з товстою шкірою, наповнений насінням, яке оточене соковитим кисло-солодким їстівним маякушем червоного кольору різних відтінків. Гюллє трималась за грати руками видно, що вона силою підвелась до високого віконця і її уста кольору надрізаного граната слали йому жагуче «кохаю» (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 105). | 3. Круглий плід цієї рослини з товстою шкірою, наповнений насінням, яке оточене соковитим кисло-солодким їстівним маякушем червоного кольору різних відтінків. Гюллє трималась за грати руками видно, що вона силою підвелась до високого віконця і її уста кольору надрізаного граната слали йому жагуче «кохаю» (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 105). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 156.Коментарі (0) | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 156.Коментарі (0) | ||
| − | + | [[Файл:Granat kamen.jpg|міні]] | |
ГРАНАТ 2 а, чол. Самоцвіт, налівдорогоцінне каміння найчастіше червоного або бурого кольору. А на шиї гранати, коралі дукачі як жар горять (Олекса Стороженко, I, 1957, 188); [Чернуха:] А який в мене був «Фауст»! ..весь у сап'яні і золоті гравюри Крелінга, гранати і аметисти на оправі Мрія… (Іван Кочерга, II, 1956, 329); * У порівняннях. — Подивись, — сказала молода, показуючи на Кобзу, — який гарний козак. — Гарні в нього очі, неначе гранати блищать (Олекса Стороженко, I, 1957, 373). | ГРАНАТ 2 а, чол. Самоцвіт, налівдорогоцінне каміння найчастіше червоного або бурого кольору. А на шиї гранати, коралі дукачі як жар горять (Олекса Стороженко, I, 1957, 188); [Чернуха:] А який в мене був «Фауст»! ..весь у сап'яні і золоті гравюри Крелінга, гранати і аметисти на оправі Мрія… (Іван Кочерга, II, 1956, 329); * У порівняннях. — Подивись, — сказала молода, показуючи на Кобзу, — який гарний козак. — Гарні в нього очі, неначе гранати блищать (Олекса Стороженко, I, 1957, 373). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 156. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 156. | ||
Версія за 22:43, 1 грудня 2016
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
ГРАНАТ 1, а, чол., ГРАНАТА, и, жін. 1. Плодове дерево або кущ. що росте в місцях з теплим кліматом. В практиці садівництва плодові рослини, враховуючи господарсько-біологічні особливості їх, поділяють на такі групи, зерняткові.., субтропічні плодові — маслини, інжир, японська хурма, гранат (Садівництво і ягідництво, 1957, 10); Над самісінькою дорогою, вп'явшись корінням в кам'яні ущелини, ростуть кущі диких гранатів (Жовтень, 4, 1956, 76); Лариса розтирає в долонях вогнисту квітку граната... (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 238). * Образно. Кучері темні уквітчала хмарка цвітом з гранати огнистим (Леся Українка, I, 1951, 233). 2. Яскраво-червоні квіти цієї рослини. Бачить [Абібула] троянди, червоні гранати, білі лілеї (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 132). 3. Круглий плід цієї рослини з товстою шкірою, наповнений насінням, яке оточене соковитим кисло-солодким їстівним маякушем червоного кольору різних відтінків. Гюллє трималась за грати руками видно, що вона силою підвелась до високого віконця і її уста кольору надрізаного граната слали йому жагуче «кохаю» (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 105). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 156.Коментарі (0)
ГРАНАТ 2 а, чол. Самоцвіт, налівдорогоцінне каміння найчастіше червоного або бурого кольору. А на шиї гранати, коралі дукачі як жар горять (Олекса Стороженко, I, 1957, 188); [Чернуха:] А який в мене був «Фауст»! ..весь у сап'яні і золоті гравюри Крелінга, гранати і аметисти на оправі Мрія… (Іван Кочерга, II, 1956, 329); * У порівняннях. — Подивись, — сказала молода, показуючи на Кобзу, — який гарний козак. — Гарні в нього очі, неначе гранати блищать (Олекса Стороженко, I, 1957, 373). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 156.
