Відмінності між версіями «Квасити»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''''<big>Словник української мови (1970-1980)</big>''''' <br> | |
| + | КВАСИТИ, квашу, квасиш, недок.<br> | ||
| + | 1. перех. Піддавати бродінню, окислювати що-небудь поживне. Квасити капусту можна в дерев'яних бочках і діжках, у скляних, із широкими шийками, балонах (Українські страви, 1957, 405); Вміють [дочки].. і шити, і варити, і квасити яблука, і готувати всяку всячину (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 274).<br> | ||
| + | 2. перех., перен., розм., рідко. Робити кого-небудь в'ялим, кислим, незадоволеним. Все се не то що не поправляло, не підохочувало Івана, а все більше квасило його, знеохочувало до праці, до життя і людей (Іван Франко, III, 1950, 127). <br> | ||
| + | ♦ Квасити губи — виявляти незадоволення. Не квасить Добрість губ, бо із її очей Палає ласка до людей (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 41). | ||
| + | 3. неперех., безос., перен., розм. Розмочувати, розквашувати (землю). — Тут роздощилося, щоденно квасить і квасить, а ти мусиш, іти (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 292). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 02:29, 1 грудня 2016
Квасити, -шу, -сиш, гл. 1) Квасить. 2) Окислять. 3) — губи. Имѣть кислую мину. Жінкам та дітям можно квасить губи. Сніп. 22.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови (1970-1980)
КВАСИТИ, квашу, квасиш, недок.
1. перех. Піддавати бродінню, окислювати що-небудь поживне. Квасити капусту можна в дерев'яних бочках і діжках, у скляних, із широкими шийками, балонах (Українські страви, 1957, 405); Вміють [дочки].. і шити, і варити, і квасити яблука, і готувати всяку всячину (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 274).
2. перех., перен., розм., рідко. Робити кого-небудь в'ялим, кислим, незадоволеним. Все се не то що не поправляло, не підохочувало Івана, а все більше квасило його, знеохочувало до праці, до життя і людей (Іван Франко, III, 1950, 127).
♦ Квасити губи — виявляти незадоволення. Не квасить Добрість губ, бо із її очей Палає ласка до людей (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 41).
3. неперех., безос., перен., розм. Розмочувати, розквашувати (землю). — Тут роздощилося, щоденно квасить і квасить, а ти мусиш, іти (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 292).
Ілюстрації
|
|
|
|
