Відмінності між версіями «Купайло»

Версія за 18:24, 30 листопада 2016

Купайло и купало, -ла, м. 1) Ночь съ 23 на 24 іюня, обрядъ празднованія, совершаемаго въ эту ночь сельской молодежью. Чуб. III. 193. Сьогодня Купала, а завтра Івана. Чуб. III. 205. Иногда такъ называется мѣсто празднованія: На купалі огонь горить. Чуб. III. 221. 2) Чучело, употребляемое во время этого празднованія. Чуб. III. 194. 3) Дѣвушка, которая во время празднованія, при обрядѣ гаданія, раздаетъ цвѣты. Чуб. III. 195. 4) Употребленное въ среднемъ родѣ и какъ собирательное, обозначаетъ лицъ, участвующихъ въ этомъ празднествѣ. Сходилось купало із дому до дому. Чуб. III. 209. Ум. Купа(й)лочко. Час нам, дівчатка, з купайлочка додому. Чуб. III. 209.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Івана Купала, Купайла — традиційне східнослов'янське свято, яке відзначали вночі перед Івановим днем (24 червня за старим стилем). Зараз також його прив'язують до сонцевороту (21 червня, у високосний рік — 20 червня за часом UTC). У зв'язку із введенням григоріанського календаря у 01.03.1918 церковне свято Різдво Івана Предтечі припадає на 24 червня (7 липня) . Свято отримало свою назву від імені християнського святого Івана[1]. Квінтесенцією свята є очищення з допомогою вогню і води, найдавніша форма магічних дій[2].

Одне із чотирьох головних свят сонячного календаря.

Ймовірно, свято було встановлено в часи, коли сонцестояння випадало на 24 червня. Святкували Купала здавна по всій Україні, щоправда з певними відмінностями по регіонах. За радянського панування частина притаманних святу регіональних звичаїв відмерла. Подібні звичаї існують в багатьох народів, особливо індоєвропейських: Ліго у латвійців, Літа (Litha) у кельтів, Вардавар у вірменів, Исиах у якутів, у чехів, німців, австрійців, сербів, болгар, поляків, англійців, білорусів а також росіян[3]. Найбільшого розмаху свято набуло в Іспанії, де 19–24 червня проводиться фестиваль «Вогнища Сан Хуана» та в Бразилії — «Феста Юніна» 13-29 червня. Назва Іван Купала має народно-християнське походження і є слов'янським варіантом імені Іоанн Хреститель (грец. Ιωάννης ο Βαπτιστής), оскільки епітет Іоанна — грец. βαπτιστής — «баптістіс» перекладається як «купатель, занурювач». Така назва свята була зумовлена і власне слов'янськими уявленнями: праславлавне kǫpati позначало ритуальне обмивання, очищення, яке здійснювалося у відкритих водоймах[4]. Тому, з одного боку, саме це дієслово був застосований для перекладу епітета «хреститель», а з іншого боку, назва свята пізніше було переосмислено народною етимологією і ув'язано з ритуальними купаннями у річках під час цього свята.

Деякі науково-популярні та неоязичницькі видання пов'язують свято з «язичницьким божеством» Купала. Дана точка зору не має достовірних підтверджень, оскільки сумнівне існування в слов'янському язичництві самого цього божества. Вперше божество «Купала» згадується в Густинському літописі (XVII століття), і є плодом непорозуміння: літописець, знаючи про «ігрища» на Івана Купала, прийняв назву свята за ім'я язичницького бога. Згодом це непорозуміння було повторено переписувачами, а потім і ранніми дослідниками слов'янської міфології, в результаті чого у слов'янському пантеоні з'явилося нове «божество».

На ділі ж Купала міг з'явитися в народних уявленнях лише як фольклорна персоніфікація свята, відбилася, наприклад, у піснях. Натомість в деяких регіонах Русі називали свято — Ярилин день, хоча, не виключено, що весняне рівнодення (новий рік) також було пов'язане із Ярилом. Це був останній день русального тижня. Ярило був божеством весни і кохання, тому його відповідниками є Камадева і Купідон. Після купальських ігор визначалися пари суджених, і наступний день Февронії Русальниці — протегував сім'ї і любові. У давнину з цього дня і до Петра гралися весілля.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання