Відмінності між версіями «Оливо»
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| − | + | ===Станум або олово=== | |
| − | '''Станум або олово'''(Sn від лат. stannum) — хімічний елемент з атомним номером 50 та атомною масою 118,69, що утворює просту речовину, метал '''олово'''. В українській хімічній термінології радянського періоду оловом називали як хімічний елемент, так і його просту речовину, тоді як термін '''«станум»''', запроваджений в ході реформи хімічної термінології, може вживатися лише стосовно хімічного елемента (але не простої речовини). Давня традиційна назва '''«цина»''' (що може стосуватися також і цинку) в українській хімічній літературі радянського й післярадянського періоду практично не вживається. | + | '''Станум або олово''' (Sn від лат. ''stannum'') — хімічний елемент з атомним номером 50 та атомною масою 118,69, що утворює просту речовину, метал '''олово'''. В українській хімічній термінології радянського періоду оловом називали як хімічний елемент, так і його просту речовину, тоді як термін '''«станум»''', запроваджений в ході реформи хімічної термінології, може вживатися лише стосовно хімічного елемента (але не простої речовини). Давня традиційна назва '''«цина»''' (що може стосуватися також і цинку) в українській хімічній літературі радянського й післярадянського періоду практично не вживається. |
| − | + | ===Походження назви=== | |
| − | Латинська назва олова ''stannum'' первісно означала сплав '''срібла''' зі '''свинцем''', а свого сучасного значення набула у IV ст. до н. е. До цього часу для позначення олова у Давньому Римі уживали слово plumbum album («білий плюмбум», «білий свинець», на відміну від простого, «чорного» свинця — plumbum nigrum). Судячи з всього, римляни вважали олово видозміною свинцю. Stannum походить від раннішої форми stāgnum, походження якого неясне, припускають, що це може бути запозичення з мови доіндоєвропейського населення Італії. Енциклопедичний словник Мейєра пропонує версію походження слова stāgnum з давньокорнської мови (пор. сучасне корнське stean), наводячи за доказ те, що Корнуол був значним постачальником цього металу у перших століттях нашої ери. Малопереконливою є версія, яка пов'язує це слово із санскритським stha («стояти», «стійко триматися») або sthavan («міцно», «стійко»). | + | Латинська назва олова ''stannum'' первісно означала сплав '''срібла''' зі '''свинцем''', а свого сучасного значення набула у IV ст. до н. е. До цього часу для позначення олова у Давньому Римі уживали слово ''plumbum album'' («білий плюмбум», «білий свинець», на відміну від простого, «чорного» свинця — ''plumbum nigrum''). Судячи з всього, римляни вважали олово видозміною свинцю. ''Stannum'' походить від раннішої форми ''stāgnum'', походження якого неясне, припускають, що це може бути запозичення з мови доіндоєвропейського населення Італії. Енциклопедичний словник Мейєра пропонує версію походження слова ''stāgnum'' з давньокорнської мови (пор. сучасне корнське ''stean''), наводячи за доказ те, що Корнуол був значним постачальником цього металу у перших століттях нашої ери. Малопереконливою є версія, яка пов'язує це слово із санскритським ''stha'' («стояти», «стійко триматися») або ''sthavan'' («міцно», «стійко»). |
| − | Українське слово «олово» походить від праслов'янського | + | Українське слово '''«олово»''' походить від праслов'янського ''olovo'', похідними з якого також є біл. '''волава''' («олово», «свинець»), рос. '''олово''' («олово»). У більшості слов'янських мов похідними від праслов'янського ''olovo'' звуть інший метал — '''свинець''' (польськ. ołów (від нього походить українське «олівець»), хорв., чеськ. і словац. ''olovo'', болг. і макед. '''олово''', серб. '''олово'''/''olovo'', застаріле українське оливо), а щодо олова уживають інші слова: польськ. ''cyna'', чеськ. і словац. ''cín'', русинське ціна, біл. '''цына''', українське '''цина''', болг. '''калай''', макед. ''калаj'', серб. ''kalaj/калаj'', хорв. ''kositar'', словен. ''kositer''. |
| − | Праслов'янське | + | Праслов'янське ''olovo'' споріднене з литовським ''alavas'' («олово») та латиським ''alva'', ''alvs'' («олово»), прусським ''alwis'' '''(«свинець»)''', і можливо, з давньоверхньонімецьким ''ёlо'' («жовтий»), латинським ''albus'' («білий»), грецьким ''ἀλφός'' («білий лишай», «проказа»), разом з якими виводиться з праіндоєвропейського ''h₂élbʰos'', ''álbʰos'', ''albʰós'' («білий»). Тобто '''«олово»''' — '''«білий метал»'''. Друга версія виводить ''olovo'' від праслов'янського ''liti'' («лити»), тобто «метал, який відливають». Інші виводять олово від німецького ''Blei'', латинського ''plumbum'' та грецького ''μολυβδος'' («свинець»), від латинського ''oleum'' («олія» — начебто від того, що з олова робився посуд для її зберігання). |
| − | Слово «цина» запозичене з німецької мови (через польське cyna). Німецьке Zinn є похідним від прагерманського | + | Слово '''«цина»''' запозичене з німецької мови (через польське ''cyna''). Німецьке ''Zinn'' є похідним від прагерманського ''tiną'' '''(«олово»)''', з якого походить також англійське ''tin''. |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 23:56, 27 листопада 2016
Оливо, -ва, с. 1) Олово. 2) Карандашъ. Для себе, братики, спишу, ще раз те оливо потрачу. Шевч. 2) Мурава, глазурь, еще не застывшая (для глиняной посуды). Шух. І. 262.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Станум або олово
Станум або олово (Sn від лат. stannum) — хімічний елемент з атомним номером 50 та атомною масою 118,69, що утворює просту речовину, метал олово. В українській хімічній термінології радянського періоду оловом називали як хімічний елемент, так і його просту речовину, тоді як термін «станум», запроваджений в ході реформи хімічної термінології, може вживатися лише стосовно хімічного елемента (але не простої речовини). Давня традиційна назва «цина» (що може стосуватися також і цинку) в українській хімічній літературі радянського й післярадянського періоду практично не вживається.
Походження назви
Латинська назва олова stannum первісно означала сплав срібла зі свинцем, а свого сучасного значення набула у IV ст. до н. е. До цього часу для позначення олова у Давньому Римі уживали слово plumbum album («білий плюмбум», «білий свинець», на відміну від простого, «чорного» свинця — plumbum nigrum). Судячи з всього, римляни вважали олово видозміною свинцю. Stannum походить від раннішої форми stāgnum, походження якого неясне, припускають, що це може бути запозичення з мови доіндоєвропейського населення Італії. Енциклопедичний словник Мейєра пропонує версію походження слова stāgnum з давньокорнської мови (пор. сучасне корнське stean), наводячи за доказ те, що Корнуол був значним постачальником цього металу у перших століттях нашої ери. Малопереконливою є версія, яка пов'язує це слово із санскритським stha («стояти», «стійко триматися») або sthavan («міцно», «стійко»).
Українське слово «олово» походить від праслов'янського olovo, похідними з якого також є біл. волава («олово», «свинець»), рос. олово («олово»). У більшості слов'янських мов похідними від праслов'янського olovo звуть інший метал — свинець (польськ. ołów (від нього походить українське «олівець»), хорв., чеськ. і словац. olovo, болг. і макед. олово, серб. олово/olovo, застаріле українське оливо), а щодо олова уживають інші слова: польськ. cyna, чеськ. і словац. cín, русинське ціна, біл. цына, українське цина, болг. калай, макед. калаj, серб. kalaj/калаj, хорв. kositar, словен. kositer.
Праслов'янське olovo споріднене з литовським alavas («олово») та латиським alva, alvs («олово»), прусським alwis («свинець»), і можливо, з давньоверхньонімецьким ёlо («жовтий»), латинським albus («білий»), грецьким ἀλφός («білий лишай», «проказа»), разом з якими виводиться з праіндоєвропейського h₂élbʰos, álbʰos, albʰós («білий»). Тобто «олово» — «білий метал». Друга версія виводить olovo від праслов'янського liti («лити»), тобто «метал, який відливають». Інші виводять олово від німецького Blei, латинського plumbum та грецького μολυβδος («свинець»), від латинського oleum («олія» — начебто від того, що з олова робився посуд для її зберігання).
Слово «цина» запозичене з німецької мови (через польське cyna). Німецьке Zinn є похідним від прагерманського tiną («олово»), з якого походить також англійське tin.
Ілюстрації
|
|
|
|
