Відмінності між версіями «Ламкий»
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Akrylovi-nigti-bez-laku-vyglyadayut-nekrasyvo.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Akrylovi-nigti-bez-laku-vyglyadayut-nekrasyvo.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Khrupkie-kosti.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1f57a8670d3b7a67cb33a713116c0623.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1f57a8670d3b7a67cb33a713116c0623.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 22:59, 26 листопада 2016
Ламки́й, -а́, -е́. Ломкій. Харьк.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛАМКИ́Й, а, е. 1. Який легко ламається (у 1 знач.). Кістяні крючки легкі і еластичні, але ламкі і порівняно швидко сточуються об пряжу (В'язання крючком, 1957, 5); Особливо ефективне застосування алмаза при обробці найбільш твердих і ламких важкооброблюваних металів (Радянська Україна, 7.I 1965, 3); Озимий ячмінь належить до шестирядних форм, які мають ламкий колос (Колгоспник України, 8, 1959, 13); Тихий дзвін котився по узліссю, І льодок ламкий та дзенькотливий Під твоєю ніжкою тріщав (Максим Рильський, II, 1960, 100). 2. перен. Який міняється; переривчастий (про голос). Ганя каже ламким голосом (і та ж усмішка не злітає з її обличчя) (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 52);
// Який змінює тембр і діапазон (про чоловічий голос у перехідному віці). Його голос здавався ламким, зовсім ще юнацьким, хоч капітанові було вже, безперечно, під тридцять років (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 49).
Ламкий Кохання манить, бо воно прекрасне
1990 - серпень 1996
Кохання манить, бо воно прекрасне
Мов незбагненне щось манить.
Але як часто воно гасне
Дарує щастя лиш на мить.
І в тихій меланхолії світанок
З росою падає моя сльоза.
Чом ти погожий, любий ранок?
Чом то не смерть і не гроза?
Чому посміхатись мушу,
Коли сплюндровано мій храм?
Коли спустошено нагло душу
Я нікому її не віддам.
Нащо спитати я розкрилась?
Щоб знов було усе не так.
Що полюбила, не втаїла.
Ціна тепер - ламкий п'ятак.
Чому всі журні ті питання
Звертаються тіні моїй.
Ніхто не помітив благання.
І знову: плакати не смій.
Я буду, я буду всміхатись,
Мов дикий поранений звір.
Ласкаво з любов'ю прощатись.
У цьому мені ти повір.
Я далі піду помирати
у хатці, де чорна трава.
Ніхто вже не зможе спитати,
Чи мертва я вже, чи жива.
автор - Леся Скорик © "Світ слова"
