Відмінності між версіями «Шкода»

Версія за 19:49, 26 листопада 2016

Шкода, нар. Напрасно. Шкода казати. Ном. № 5182.

Шко́да, -ди, ж. 1) Вредъ, убытокъ. Шкода нікому не мила. Ном. № 2301. Слова шкоди не нагородять. Ном. № 2299. Въ частности: потрава. Воли в шкоді заняв. Гуси як ідуть у шкоду, дак і розмовляють: по два на колосок, по два на колосок. Грин. І. 252. 2) Человѣкъ, часто причиняющій вредъ, шаловливый, проказникъ. Ну й шкода оцей хлопець, нічого за їм у садку не вдержиш. Харьк. То же и о животныхъ, склонныхъ къ потравамъ и пр. КС. 1898. VII. 47. 3) Какъ нарѣчіе: жаль. Теплий кожух, тільки шкода не на мене шитий. Шевч. 124. Нема Петра, тілько Гриць, шкода ж моїх паляниць. Чуб. V. 101.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ШКОДА

му́дрий по шко́ді, жарт. Той, хто, зазнавши втрат, збитків, невдач, став дуже обачним і далекоглядним; той, хто пізно став розумним. Мудрий шляхтич по шкоді, як коня вкрали, то стайню замкнув (Укр.. присл..); Виявився він мудрим по шкоді, як кажуть. Стільки помилок допущено (З газети).

ШКОДА 1. кого, чого, без додатка і з інфін. Про жалість (у 1 знач.), співчуття до кого-, чого-небудь; жаль. Кров не вода, розливати шкода (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 204); Шкода мені матері старої; хоч би довелося побачити її, почути, як їй живеться... (Панас Мирний, III, 1954, 167); — І не шкода було тобі продавати хатину й городець? (Михайло Стельмах, I, 1962, 28). 2. чого, без додатка, з інфін. і з спол. що. Про почуття прикрості з приводу втрати чого-небудь. Шкода мені й досі тієї пасіки, що я її спродав! (Марко Вовчок, VI, 1956, 218); Теплий кожух, тілько шкода — Не на мене шитий (Тарас Шевченко, I, 1951, 77); Недільський так і не прислав мені обіцяних фотографій. Певно, забув. А шкода (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 369); — Шкода, Романе, тебе на пісному тримати. Хоч би корова скоріше отелилася (Михайло Стельмах, I, 1962, 306); — Тобі не шкода, що я їду? — запитала вона (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 245). 3. чого і з інфін. Про небажання витрачати, віддавати що-небудь, позбуватися чогось. Зачали панотці хвалитися, що нічого не читають. — І ця газета нездала, і та нездала, шкода часу! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 215); Йому шкода стало грошей, що він тратить оце (Панас Мирний, III, 1954, 285); Зав'яжіть тісніше рани, Шкода кров губити марне!.. (Леся Українка, I, 1951, 153); Він просить у Хаєцького ножа, щоб зачищати кінці кабеля. Хаєцькому шкода давати ножа, і він довго шукає його по своїх кишенях, повних різноманітних скарбів (Олесь Гончар, III, 1959, 56).

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання