Відмінності між версіями «Сотник»
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] |
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Поточна версія на 10:49, 21 листопада 2016
Со́тник, -ка. Сотникъ. Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник. Ном. Ум. Сотничок.
Сотник — носій владних повноважень, у різний час — різних категорій (найчастіше у війську).
Зміст
Сучасні словники
СО́ТНИК, а, чол.
1. На Україні в XVI—XVIII ст. — особа, яка очолювала сотню (у 5 знач.), обиралася спочатку козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем. На чолі сотні стояв сотник, якого обирало козацьке населення полку або призначав гетьман, а іноді й полковник (Історія УРСР, I, 1953, 275); Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами І гетьмани (Тарас Шевченко, I, 1963, 74); Охороняючи гурт людей од яничарів, полягли усі до одного козаки сотника Петра Недолі (Михайло Стельмах, I, 1962, 175).
2. Те саме, що сотенний 2.
3. Особа офіцерського чину в козачих військах дореволюційної Росії та контрреволюційних формуваннях періоду громадянської війни. З Кам'янця-Подільського — останньої резиденції «головного отамана військ України» Симона Петлюри — крізь лінію фронту пробиралися підполковник політичного відділу Кіндрат Погиба і сотник Данило Підіпригора (Михайло Стельмах, II, 1962, 47); Троє петлюрівських старшин — полковник, сотник і хорунжий — були зодягнені в барвистий.. одяг (Юрій Смолич, V, 1959, 262).
Ілюстрації
