Відмінності між версіями «Хлипати»

Версія за 23:47, 19 листопада 2016

Словник Грінченка

Хлипати, -паю, -єш и -плю, -плеш, гл. 1) Всхлипывать, плакать. Прийшла Венера іскривившись.... і стала хлипать перед ним. Котл. Ен. I. 12. Петрунева пенька слізоньками хлипає. КС. 1882. V. 363. 2) О сапогахъ, въ кот. попала вода: издавать при ходьбѣ звукъ отъ присутствія воды. На річку йшли чоботи, рипали, а з річки йшли чоботи, хлипали. Ha.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХЛИПАТИ, аю, аєш, недок. 1. Посилено, судорожно вдихати, втягувати повітря, перев. від плачу або від сміху. Плакала [Гаїнка] довго, тоді помалу-малу почала затихати, вже тільки хлипала, тільки здригалося їй усе тіло (Борис Грінченко, II, 1963, 460); Вона не могла здержати сміху.. — Ха-ха-ха! всіх... викоренити... ха-ха-ха!.. щоб і на насіння... всіх!.. а-ха-ха!.. — вона аж хлипала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 172); Гірка образа ятрила її.. Ткнувшись головою в коліна, вона тут уже наплакалася вволю, хлипаючи, як маленька (Олесь Гончар, III, 1959, 195); // Плачучи або зітхаючи, поривчасто втягуючи повітря, говорити що-небудь. — Не плач, дурна! Візьми себе в руки. І його [Павла] держи, не випускай, — владно кидала Уляна. — Чим його держати? — хлипала Катря (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 417); * Образно. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32); // розм. Плакати, голосно вдихаючи, втягуючи повітря. Та треба.. з відьмою не торговаться [торгуватися], Щоб хлипати не довелось (Іван Котляревський, I, 1952, 158); [Степан:] Отакої! Чого ти, стара, хлипаєш? ..Діждалися доччиного весілля, проси бога, щоб допоміг діждати й онуків!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 66); [Бебех:] Чи не сором тобі, пане сотнику, хлипати, мов стара баба? Тільки що храбрився, а теперечки й слиниш (Олекса Стороженко, I, 1957, 296); Стаха хлипала не дуже переконливо, бо крізь розставлені пальці, якими затуляла лице, хитро блимало синє, як намистинка, око (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 498); * Образно. У великому залі ресторану завивали і хлипали скрипки, бряжчали тарілки, ухкав величезний барабан (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 217).

2. Важко, голосно вдихати повітря чи дихати. Подибав [Вовк] у лісі Вовчицю, далі Ведмедя, Кабана, Оленя — всі його питають, що з ним, чого так утікає, а він тілько хлипає, баньки витріщив (Іван Франко, IV, 1950, 93). 3. розм. Рухаючись, видавати плескіт (про рідину або що-небудь у рідині, з рідиною); хлюпати. На річку йшла, Чоботи скрипали, А з річки йшла, Чоботи хлипали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 428); Над човном пролітають вечірні птиці, недалеко важко скинувся сом, а вода тихенько співає і хлипає за веслом (Михайло Стельмах, I, 1962, 434); Хлипав попереду бовт, хлюпала на трав'яних перекатах вода (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 74); // безос. За якийсь час дощ притих, однак у лісі ще хлипало від нього (Ольга Кобилянська, III, 1956, 252); Все тіло його боліло, в правому усі щось хлипало, з розбитих зубів текла кров (Іван Микитенко, II, 1957, 346).

Фразеологічний словник української мови

ХЛИПАТИ схлипувати, с. рюмсати, Р. пхикати, п! ПЛАКАТИ, ЖМ. хлюпати

Словник лемківскої говірки

хлипати хлипам, -паш, Ол. 1. Сьорбати, їсти щось рідке. - Хто хлипне, то й прилипне. - Хлипав з миски кеселицю.

2. Вдихати повітря після плачу.

Ілюстрації

{http://www.vse-pro-detey.ru/wp-content/uploads/2011/08/Isterika-u-rebyonka.jpg}