Відмінності між версіями «Шумний»

Версія за 14:16, 12 листопада 2016

Шумний, -а, -е. Пѣнящійся. Приймав Бога зеленим вином.... усі святії шумнов горілков. Гол. II. 31. Шумна вода. Левиц. І. 443.

1. Який видає, утворює шум (див. шум1 1). Цього ранку, коли Ант вирушив на лови, в лісі було тихо, .. тільки десь сумно жалілись горлиці, каркав ворон, та ще в ярах, які перерізували ліс, дзвеніли шумні потоки (Скл., Святослав, 1959, 14); Так і прокинувся ранком щасливим. Може, любов моя ходить із ним: Вітром гульливим, гоголем сивим, озером синім, лугом шумним? (Мал., Звенигора, 1959, 164); Вийдемо надвечір з Марією в поле, станемо на стежині посеред шумної пшениці (Мур., Бук. повість, 1959, 127); Коло стола сиділи ми, широкий і шумний гурток, розмова йшла веселая (Фр., XI, 1952, 153); Що хуртовина,— чи їм, фронтовикам, до негоди звикати! Весело розмовляючи, шумним натовпом пройшли через вокзал і рушили до міста (Головко, II, 1957, 534).

2. Який відбувається з шумом (див. шум1 1), супроводжується шумом. Пригадує [В. І. Ленін] шумні наради, підпілля, робочі гуртки, як вчив він боротись за владу і ділом і словом дзвінким (Сос., І, 1957, 137); Він сів поряд, надто спокійний для такого шумного вечора (Ів., Вел. очі, 1956, 133); // Сповнений шуму, пожвавлення, руху, суєти. З пекла шумних столиць утечу я гай-гай, Затаївши журбу неслухняну, Придивлюся до ран, що шматують наш край, До старчачої хати загляну (Граб., I, 1959, 553); Довге життя серед природи, звичка до самотності, до споглядання, без сумніву, впливають на людину, надаючи їй рис, які не властиві жителю шумного міста з його динамічним напруженим пульсом життя (Довж., І, 1958, 493); Міські проспекти і майдани багатолюдні і шумні: ідуть невпинно громадяни — веселі, зайняті, сумні (Уп., Вірші.., 1957, 16); // перен. Неспокійний, бурхливий, сповнений подій, тривог і т. ін. Хоч мав [Темницький], напевно, не більше тридцяти літ, то проте здавалося, що у нього не було ніколи тої «шумної» молодості, що він ніколи не віддавався ніяким ілюзіям (Фр., II, 1950, 292); Не вспів я придивитись до живого й шумного шахтарського життя навкруги себе, як мене разом із двома другими вчителями заарештовано й посаджено в Бахмутську тюрму (Вас., Незібр. тв., 1941, 194); Рідні книги в синьому сап’яні. Тихий згад шумних ліцейських літ, Воркітливий, сивий голос няні,— Та невже це тільки тінь і слід? (Рильський, II, 1960, 110).

3. перен., розм. Який викликає шум (див. шум1 2), привертає широку увагу. Ті слова, сказати по правді, зовсім не заімпонували, і під шумними фразами ми відчули цілковиту пустоту серця та брак усяких переконань (Фр., XVI, 1955, 355); Шумний успіх.

4. лінгв. Який утворюється за допомогою шуму (див. шум1 3).

∆ Шу́мні при́голосні, лінгв.— приголосні, у творенні яких переважає шум. Шумні приголосні — приголосні звуки, при творенні яких шум або становить усю їх звукову якість, або, якщо він змішаний з голосом, має над останнім перевагу (Сл. лінгв. терм., 1957, 220).

ШУ́МНИЙ2, а, е. Який піниться, вкритий шумом (див. шум2 1); пінявий. Запиваючи печеню шумним пивом і медом, магнати потроху розговорилися (Тулуб,. Людолови, І, 1957, 97); Носять Мартині вчениці — Учениці й помічниці — Відра з шумним молоком (Вирган, В розп. літа, 1959, 25).