Відмінності між версіями «Товстий»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Товстий, -а, -е. '''1) Толстый. ''Дочка товста. ''Мет. 311. ''Живіт товстий, а лоб пустий. ''Ном. ''Де...)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
'''Товстий, -а, -е. '''1) Толстый. ''Дочка товста. ''Мет. 311. ''Живіт товстий, а лоб пустий. ''Ном. ''Деревце те не товстеє. ''Котл. Ен. III. 18. ''Сорочка товста. ''2) Грубый, низкій (о голосѣ). ЗОЮР. II. 18. ''А змія приходить до бережка та вп’ять кличе товстим голосом. ''Рудч. Ск. II. 40. 3) Крѣпкій (о снѣ). ''Не хоче нічого робить, тільки все гуля та спить товстим сном. ''Рудч. Ск. II. 55. 4) О зимѣ: снѣжная, съ глубокими снѣгами. ''Зіма тоді саме була товста та люта. ''Мнж. 84. 5) Жирный. ''Товстий сир. ''Грин. II. 321, 322. Ум. '''Товстенький, товстесенький. '''
+
'''Товстий, -а, -е. '''
 +
== Сучасні словники ==
 +
* Який має велику, значну товщину; протилежне тонкий. Світ потемнів у її очах, велике блискуче кружало заслало його, мов крізь товсте скло, дивиться на світ Горпина (Панас Мирний, I, 1954, 289); Перед товстим монастирським муром крутий берег увесь поріс бур'яном (Олександр Довженко, I, 1958, 243); М'яко ступаючи по настилу з опалого листу, який товстим шаром лежав під деревами,.. він слухав, чи не почує десь рику оленя (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 14); Його жилаве тіло прикривала тільки сорочка з товстого полотна (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 232);
 +
//  Який складається з великої кількості аркушів (про книгу, зошит і т. п.). А то [хто] сидить в брилі, в киреї, 3 товстою книжкою в руках, І всім, бач, гонить ахинеї, І спорить о своїх правах? (Іван Котляревський, I, 1952, 251); [Олімпіада Іванівна:] Все читає [Люба] книжки, он вчора купила оту товсту (показує на скляну шафу), виписки з неї робить (Леся Українка, II, 1951, 39); У товстому цератяному зшитку розгорнуто останню сторінку (Юрій Яновський, IV, 1959, 265);
 +
//  Дуже наповнений, набитий чим-небудь. Угорці вишикувались у чергу, і Гриша відміряв кожному по півчерпака.. Серед інших в черзі стояв, відкотивши комір, літній мужчина в драповому пальті, з товстим портфелем під пахвою (Олесь Гончар, III, 1959, 270); Покінчивши з столом, Роберт перейшов до шафи, там лежали, акуратно покладені, товсті папки з різними справами (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 121).  
 +
Товстий журнал — великий за обсягом періодичний літературно-художній або громадсько-політичний журнал.
 +
Товста калитка (кишеня) у кого — про багату людину. В кого калитка товста, у того мова проста (Номис, 1864, № 12919).
 +
* Який має значний діаметр поперечного перерізу; великий в обхваті. Внизу над самим шосе зеленіють товсті столітні граби та буки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 415); Довелося будувати міст.. Матеріалом був корабельний ліс та бухти товстих морських канатів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 252); Німці, шалено відстрілюючись, відступали за гранітні товсті колони (Олесь Гончар, III, 1959, 287);
 +
//  Ситий, гладкий, з тілом, що має більшу, ніж звичайно, повноту (про людину) або вгодованість (про тварину). А Мар'яна Не до пана Виходила гуляти, Не до пана старого, Усатого, товстого... (Тарас Шевченко, I, 1951, 155); Кумою Антон Петрович давно вже намітив товсту купчиху, що так любила чайку попити, добре поїсти, уволю поспати (Панас Мирний, III, 1954, 191); Був на селі Квачан-собака, Кудлатий та товстий (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 68); Розходились по дворах куркульські корови, дебелі та товсті, вистрибувала молода кров у дурних телят (Юрій Яновський, I, 1958, 54);
 +
//  М'ясистий, жирний, округлий (про окремі частини тіла людини та тварини). Живіт товстий, та лоб пустий (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 112); Товсті губи Січкаря блищать, наче смальцем хтось їх помазав, тяжка голова соняшником нагинає плечі ближче до землі (Михайло Стельмах, II, 1962, 36); Обвітрене засмагле обличчя, товстий ніс і маленькі сірі пронизливі очі — ось такий був Яків Бородавка (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 431).  
 +
Товсте намисто, заст. — коралі з великими в поперечному перерізі намистинами. — Йди, дочко, та причепурись! — сказала мати, — надінь товсте намисто та квітки на голову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 14).
 +
Товста кишка, анат. — частина кишкового каналу людини й хребетних тварин, що починається безпосередньо за тонкою кишкою.
 +
* розм. Значний завширшки, широкий (звичайно про брови, вуса і т. ін.). На широкому жовтому лобі чорніли товсті чорні брови (Нечуй-Левицький, III, 1956, 342); Каленик Романович, з чорною, дбайливо підстриженою бородою, з товстими, теж чорними, вусами, у новій костюмній парі, нагадував багатих синків з кінофільмів про старе життя (Іван Сенченко, Опов., 1959, 9).
 +
* розм. Низький, густий, басистий (про голос, звуки). — Чорта з два просватає! — гукнув тут, як із бочки, чийсь товстий голос.. — Уже кому що, а Череванівна моя буде (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 176); — І якого тобі чорта треба? — гримнув під вікном просто Левантини сердитий товстий голос (Борис Грінченко, II, 1963, 291); А змія підслухала, як мати кликала Телесика, прийшла до берега та давай гукать товстим голосом: — Івасику-Телесику, приплинь, приплинь до бережка (Павло Тичина, I, 1957, 151).
 +
== Ілюстрації ==
 +
[[Файл:5fekejr8.jpg|безрамки]]
 +
[[Файл:33DD11B400000578-0-image-m-132 1462459669925.jpg|безрамки]]
 +
== Джерела та література ==
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 166.
 
[[Категорія:То]]
 
[[Категорія:То]]

Поточна версія на 20:52, 24 жовтня 2016

Товстий, -а, -е.

Сучасні словники

  • Який має велику, значну товщину; протилежне тонкий. Світ потемнів у її очах, велике блискуче кружало заслало його, мов крізь товсте скло, дивиться на світ Горпина (Панас Мирний, I, 1954, 289); Перед товстим монастирським муром крутий берег увесь поріс бур'яном (Олександр Довженко, I, 1958, 243); М'яко ступаючи по настилу з опалого листу, який товстим шаром лежав під деревами,.. він слухав, чи не почує десь рику оленя (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 14); Його жилаве тіло прикривала тільки сорочка з товстого полотна (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 232);

// Який складається з великої кількості аркушів (про книгу, зошит і т. п.). А то [хто] сидить в брилі, в киреї, 3 товстою книжкою в руках, І всім, бач, гонить ахинеї, І спорить о своїх правах? (Іван Котляревський, I, 1952, 251); [Олімпіада Іванівна:] Все читає [Люба] книжки, он вчора купила оту товсту (показує на скляну шафу), виписки з неї робить (Леся Українка, II, 1951, 39); У товстому цератяному зшитку розгорнуто останню сторінку (Юрій Яновський, IV, 1959, 265); // Дуже наповнений, набитий чим-небудь. Угорці вишикувались у чергу, і Гриша відміряв кожному по півчерпака.. Серед інших в черзі стояв, відкотивши комір, літній мужчина в драповому пальті, з товстим портфелем під пахвою (Олесь Гончар, III, 1959, 270); Покінчивши з столом, Роберт перейшов до шафи, там лежали, акуратно покладені, товсті папки з різними справами (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 121). Товстий журнал — великий за обсягом періодичний літературно-художній або громадсько-політичний журнал. Товста калитка (кишеня) у кого — про багату людину. В кого калитка товста, у того мова проста (Номис, 1864, № 12919).

  • Який має значний діаметр поперечного перерізу; великий в обхваті. Внизу над самим шосе зеленіють товсті столітні граби та буки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 415); Довелося будувати міст.. Матеріалом був корабельний ліс та бухти товстих морських канатів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 252); Німці, шалено відстрілюючись, відступали за гранітні товсті колони (Олесь Гончар, III, 1959, 287);

// Ситий, гладкий, з тілом, що має більшу, ніж звичайно, повноту (про людину) або вгодованість (про тварину). А Мар'яна Не до пана Виходила гуляти, Не до пана старого, Усатого, товстого... (Тарас Шевченко, I, 1951, 155); Кумою Антон Петрович давно вже намітив товсту купчиху, що так любила чайку попити, добре поїсти, уволю поспати (Панас Мирний, III, 1954, 191); Був на селі Квачан-собака, Кудлатий та товстий (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 68); Розходились по дворах куркульські корови, дебелі та товсті, вистрибувала молода кров у дурних телят (Юрій Яновський, I, 1958, 54); // М'ясистий, жирний, округлий (про окремі частини тіла людини та тварини). Живіт товстий, та лоб пустий (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 112); Товсті губи Січкаря блищать, наче смальцем хтось їх помазав, тяжка голова соняшником нагинає плечі ближче до землі (Михайло Стельмах, II, 1962, 36); Обвітрене засмагле обличчя, товстий ніс і маленькі сірі пронизливі очі — ось такий був Яків Бородавка (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 431). Товсте намисто, заст. — коралі з великими в поперечному перерізі намистинами. — Йди, дочко, та причепурись! — сказала мати, — надінь товсте намисто та квітки на голову (Нечуй-Левицький, III, 1956, 14). Товста кишка, анат. — частина кишкового каналу людини й хребетних тварин, що починається безпосередньо за тонкою кишкою.

  • розм. Значний завширшки, широкий (звичайно про брови, вуса і т. ін.). На широкому жовтому лобі чорніли товсті чорні брови (Нечуй-Левицький, III, 1956, 342); Каленик Романович, з чорною, дбайливо підстриженою бородою, з товстими, теж чорними, вусами, у новій костюмній парі, нагадував багатих синків з кінофільмів про старе життя (Іван Сенченко, Опов., 1959, 9).
  • розм. Низький, густий, басистий (про голос, звуки). — Чорта з два просватає! — гукнув тут, як із бочки, чийсь товстий голос.. — Уже кому що, а Череванівна моя буде (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 176); — І якого тобі чорта треба? — гримнув під вікном просто Левантини сердитий товстий голос (Борис Грінченко, II, 1963, 291); А змія підслухала, як мати кликала Телесика, прийшла до берега та давай гукать товстим голосом: — Івасику-Телесику, приплинь, приплинь до бережка (Павло Тичина, I, 1957, 151).

Ілюстрації

5fekejr8.jpg 33DD11B400000578-0-image-m-132 1462459669925.jpg

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 166.