Відмінності між версіями «Жалість»

Поточна версія на 00:08, 20 жовтня 2016

Жалість, -лости, ж. 1) Состраданіе, жалость. В їх нема ні трохи жалости. К. ЧР. 252. 2) Грусть, тоска. Куди піду, повернуся, не маю радости, тільки в очах завше сльози, а в серці жалости. Чуб. V. 476. Твоя мила лежить дома із жалости хора. Гол. ІІІ. 391. Ум. Жалостонька. Желех.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Жалість, -лости, ж.

1. Співчутливе ставлення до чужого горя, переживання; жаль, жалощі. Де вже його в ката тут шукати тії жалості, коли тільки й думки — як би з другого жили вимотати (Панас Мирний, III, 1954, 79); Так трапилося [Свириду], що не з кохання, а з жалості одружився на молодій удовиці (Михайло Стельмах, II, 1962, 16).

♦ Жалість бере за серце кого — співчуття, жаль відчуває хто-небудь. Подивлюсь бувало на неї [Стасю].., а самого чомусь жалість бере за серце: тоненька, як тільки од вітру не зломиться (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 51).

2. рідко. Почуття скорботи, печалі, туги, смутку. — Їсти, ні пити не хочу, З тяжкої жалості плачу (Іван Франко, XIII, 1954, 256); Невеселі то картини [праці у салогоні різника]..; глибоко, як куля, засідають вони у вашім серці, піднімають усю жалість зо дна (Панас Мирний, I, 1954, 49).