Відмінності між версіями «Мурувати»
(Створена сторінка: '''Мурува́ти, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''Возводить каменную стѣну, класть кирпичи. Категорія:Му) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Мурува́ти, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''Возводить каменную стѣну, класть кирпичи. | '''Мурува́ти, -ру́ю, -єш, '''''гл. ''Возводить каменную стѣну, класть кирпичи. | ||
[[Категорія:Му]] | [[Категорія:Му]] | ||
| + | |||
| + | == Сучасні словники == | ||
| + | |||
| + | МУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. | ||
| + | |||
| + | 1. Споруджувати, зводити щось із каменю, цегли. У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує. Той неситим оком — За край світа [світу] зазирає (Шевч., І, 1963, 236); Муруючи стіну, муляр кладе в неї не самі тільки гранітові квадрати, але як випаде, то і труск, і обломки і додає до них цементу (Фр., І, 1955, 30); Гриць наносив цегли і збирався мурувати піч з комином та димарем (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Покривати тонкою льодовою кіркою, снігом (про мороз і т. ін.). Зима біснувалась, мурувала вікна холодними квітами (Стельмах, На.. землі, 1949, 84). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 830. | ||
| + | |||
| + | [http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BC%D1%83%D1%80%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8 МУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Споруджувати, зводити щось із каменю, цегли. У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує. Той неситим оком — За край світа [світу<nowiki>]</nowiki> зазирає (Шевч., І, 1963, 236); Муруючи стіну, муляр кладе в неї не самі тільки гранітові квадрати, але як випаде, то і труск, і обломки і додає до них цементу (Фр., І, 1955, 30); Гриць наносив цегли і збирався мурувати піч з комином та димарем (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183). 2. перен. Покривати тонкою льодовою кіркою, снігом (про мороз і т. ін.). Зима біснувалась, мурувала вікна холодними квітами (Стельмах, На.. землі, 1949, 84).] | ||
| + | |||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | http://wiki.kubg.edu.ua/images/f/f9/Q5ge4oTzycwjjd2.jpg | ||
Поточна версія на 19:51, 19 жовтня 2016
Мурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Возводить каменную стѣну, класть кирпичи.
Сучасні словники
МУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка.
1. Споруджувати, зводити щось із каменю, цегли. У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує. Той неситим оком — За край світа [світу] зазирає (Шевч., І, 1963, 236); Муруючи стіну, муляр кладе в неї не самі тільки гранітові квадрати, але як випаде, то і труск, і обломки і додає до них цементу (Фр., І, 1955, 30); Гриць наносив цегли і збирався мурувати піч з комином та димарем (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183).
2. перен. Покривати тонкою льодовою кіркою, снігом (про мороз і т. ін.). Зима біснувалась, мурувала вікна холодними квітами (Стельмах, На.. землі, 1949, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 830.
Ілюстрації
