Відмінності між версіями «Звання»
(Створена сторінка: '''Зва́ння, -ня, '''''с. ''1) Званіе. ''Звання козацьке, а життя собацьке. ''Ном. № 790. 2) Въ ариѳмети...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Зва́ння, -ня, '''''с. ''1) Званіе. ''Звання козацьке, а життя собацьке. ''Ном. № 790. 2) Въ ариѳметикѣ: наименованіе. Менше, старше звання. Меньшее, большее наименованіе. К. Грам. 125, 123, 113. | '''Зва́ння, -ня, '''''с. ''1) Званіе. ''Звання козацьке, а життя собацьке. ''Ном. № 790. 2) Въ ариѳметикѣ: наименованіе. Менше, старше звання. Меньшее, большее наименованіе. К. Грам. 125, 123, 113. | ||
[[Категорія:Зв]] | [[Категорія:Зв]] | ||
| + | === Сучасні словники === | ||
| + | ЗВАННЯ́, я, сер. | ||
| + | |||
| + | 1. Офіційно присвоєна назва, яка означає фах, ступінь кваліфікації у певній галузі або службовий стан. Колись з торбою ходив із села до міста, а в колгоспі маю я звання тракториста (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 350); Костомаров мав незабаром, дістати професорське звання (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 373); Весною Василеві присвоїли звання старшого лейтенанта, доручили командувати ротою (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 59); | ||
| + | // Офіційно присвоєна почесна назва як нагорода за заслуги в галузі якої-небудь діяльності. За багатолітню шахтарську працю мені присвоєно звання почесного шахтаря (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 19); Звання Героя Соціалістичної Праці; Звання народного артиста СРСР. | ||
| + | |||
| + | 2. Назва, що означає приналежність до якого-небудь колективу, організації. Член партії повинен.. оберігати партію від проникнення в її ряди людей, негідних високого звання комуніста (Статут КПРС, 1961, 4); Знайте всі: я — ленінець тепер! І звання це — не зганьблю ніколи! (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 77). | ||
| + | |||
| + | 3. заст. Приналежність до якого-небудь соціального стану. Тисячі роззявлених ротів. Це кричать «славу» захриплі вже гімназисти, студенти, вчителі,.. а також офіцери й відставні люди різного звання (Олександр Довженко, I, 1958, 44). | ||
| + | ♦ Ще й звання не було (немає) кого, чого — не існувало (не існує) кого-, чого-небудь. [Гільзе:] Готлібе! ..Твоя жінка — ще її й звання не було, як я вже квартами свою кров проливав за рідний край (Леся Українка, IV, 1954, 251). | ||
| + | |||
| + | [http://Словник%20української%20мови:%20в%2011%20томах.%20—%20Том%203,%201972.%20—%20Стор.%20461. http://sum.in.ua/s/zvannja] | ||
Версія за 14:05, 19 жовтня 2016
Зва́ння, -ня, с. 1) Званіе. Звання козацьке, а життя собацьке. Ном. № 790. 2) Въ ариѳметикѣ: наименованіе. Менше, старше звання. Меньшее, большее наименованіе. К. Грам. 125, 123, 113.
Сучасні словники
ЗВАННЯ́, я, сер.
1. Офіційно присвоєна назва, яка означає фах, ступінь кваліфікації у певній галузі або службовий стан. Колись з торбою ходив із села до міста, а в колгоспі маю я звання тракториста (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 350); Костомаров мав незабаром, дістати професорське звання (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 373); Весною Василеві присвоїли звання старшого лейтенанта, доручили командувати ротою (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 59); // Офіційно присвоєна почесна назва як нагорода за заслуги в галузі якої-небудь діяльності. За багатолітню шахтарську працю мені присвоєно звання почесного шахтаря (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 19); Звання Героя Соціалістичної Праці; Звання народного артиста СРСР.
2. Назва, що означає приналежність до якого-небудь колективу, організації. Член партії повинен.. оберігати партію від проникнення в її ряди людей, негідних високого звання комуніста (Статут КПРС, 1961, 4); Знайте всі: я — ленінець тепер! І звання це — не зганьблю ніколи! (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 77).
3. заст. Приналежність до якого-небудь соціального стану. Тисячі роззявлених ротів. Це кричать «славу» захриплі вже гімназисти, студенти, вчителі,.. а також офіцери й відставні люди різного звання (Олександр Довженко, I, 1958, 44). ♦ Ще й звання не було (немає) кого, чого — не існувало (не існує) кого-, чого-небудь. [Гільзе:] Готлібе! ..Твоя жінка — ще її й звання не було, як я вже квартами свою кров проливав за рідний край (Леся Українка, IV, 1954, 251).
