Відмінності між версіями «Жалуватися»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жалуватися, -луюся, -єшся, '''''гл. ''Жаловаться. ''Чоловік якось побив жінку от вона й побігла до сотника жалуватись. ''Рудч. Ск. І. 189. ''Живи, дочко, на чужині, не жалуйсь мені. ''Чуб. V. 333. | '''Жалуватися, -луюся, -єшся, '''''гл. ''Жаловаться. ''Чоловік якось побив жінку от вона й побігла до сотника жалуватись. ''Рудч. Ск. І. 189. ''Живи, дочко, на чужині, не жалуйсь мені. ''Чуб. V. 333. | ||
[[Категорія:Жа]] | [[Категорія:Жа]] | ||
| − | + | 1. Висловлювати невдоволення ким-, чим-небудь; скаржитися. Коля спотикався по дорозі й плакав, жаліючись, що болять ноги й хочеться спати (Степан Васильченко, I, 1959, 214); Лікар водив пальцями по всій черевній поверхні.., шукав бодай якихось ознак апендициту, на який жалівся хворий (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 9); * Образно. Голодний пес меланхолічно жаліється на життя (Юрій Яновський, I, 1958, 134). | |
| + | 2. Висловлювати або подавати жалобу; скаржитися кому-небудь на когось. — Піп побіг жалітися інспекторові та свому начальству (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307); — От же мені жалілись на вас і раділи, що я [становий] заступив на ваше місце: «Зразу, — кажуть, — полегкість стала» (Україна сміється, I, 1960, 15); | ||
| + | // розм. Наговорювати кому-небудь на когось. — І що то воно за мати, коли йде на сина жалітися? (Панас Мирний, II, 1954, 162); * Образно. Тільки сполохана річка.. мелодійним хлюпанням жалілась жовтому пісочкові на докучливих гостей.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143). | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | скиглити; (на кого) скаржитися, р. кривдитися, кривдуватися; (на долю) нарікати, бідкатися, жалкуватися, плакатися; (на біль) ІД. кволитися. | |
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | + | http://www.sun-hands.ru/wp-content/uploads/image/1/sovetch2.jpg | |
| − | + | ||
| − | + | http://tanyuchkin.com/wp-content/uploads/2015/12/3.jpg | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| + | http://wtalks.com/sites/default/files/imagecache/width_670_nowater/speak/113/imagepost/8_74.jpg | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 01:42, 19 жовтня 2016
Жалуватися, -луюся, -єшся, гл. Жаловаться. Чоловік якось побив жінку от вона й побігла до сотника жалуватись. Рудч. Ск. І. 189. Живи, дочко, на чужині, не жалуйсь мені. Чуб. V. 333. 1. Висловлювати невдоволення ким-, чим-небудь; скаржитися. Коля спотикався по дорозі й плакав, жаліючись, що болять ноги й хочеться спати (Степан Васильченко, I, 1959, 214); Лікар водив пальцями по всій черевній поверхні.., шукав бодай якихось ознак апендициту, на який жалівся хворий (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 9); * Образно. Голодний пес меланхолічно жаліється на життя (Юрій Яновський, I, 1958, 134). 2. Висловлювати або подавати жалобу; скаржитися кому-небудь на когось. — Піп побіг жалітися інспекторові та свому начальству (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 307); — От же мені жалілись на вас і раділи, що я [становий] заступив на ваше місце: «Зразу, — кажуть, — полегкість стала» (Україна сміється, I, 1960, 15); // розм. Наговорювати кому-небудь на когось. — І що то воно за мати, коли йде на сина жалітися? (Панас Мирний, II, 1954, 162); * Образно. Тільки сполохана річка.. мелодійним хлюпанням жалілась жовтому пісочкові на докучливих гостей.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 143).
Зміст
Сучасні словники
скиглити; (на кого) скаржитися, р. кривдитися, кривдуватися; (на долю) нарікати, бідкатися, жалкуватися, плакатися; (на біль) ІД. кволитися.
Ілюстрації
