Відмінності між версіями «Серпень»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Серпень, -пня, '''''м. ''Августъ.  
 
'''Серпень, -пня, '''''м. ''Августъ.  
 
[[Категорія:Се]]
 
[[Категорія:Се]]
 
+
[[Файл:Серпень.jpg|міні]]
 
==Сучасні словники==
 
==Сучасні словники==
Тлумачення слова у сучасних словниках
+
===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).===
==Ілюстрації==
+
СЕ́РПЕНЬ, пня, чол. Восьмий місяць календарного року. В тому чеканні (і в дощах) минув тиждень, аж, нарешті, прийшла картка з Буркута, що помешкання нема до 1-го серпня (Леся Українка, V, 1956, 361); Ще серпень лиш прийшов, а осені дихання вже вів од листків зелених та сумних. Так, ще кохані вдвох, а холод розставання сумним передчуттям уже встає між них (Володимир Сосюра, II, 1958, 124).
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
+
 
|- valign="top"
+
===Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник.===
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
Се́рпень — восьмий місяць календарного року; третій місяць літа; здавна вважався вінцем року (адже тривалий час був його останнім місяцем); відповідальний час збирання врожаю, а також закінчення жнив, тому казали: «Один серпневий день рік годує»; напружений час хліборобської праці, — «серпень втоми не знає — все збирає, припасає…», «як у серпні дбаєм — так зимою маєм»; у цей місяць зазвичай справляють свято останнього снопа обжи́нки (див.); з місяцем пов’язано багато народних прикмет, — «грозовий серпень — на довгу й теплу осінь», «якщо в серпні з’явиться жовте листя на деревах — на ранню осінь», «у серпні полетіли на південь журавлі — ранньою буде зима», «якщо в серпні багато павутиння — на довготривалу й гожу осінь»; народні назви місяця — ки́вень (від того, що тварини від надокучливих комах кивають головою), хлібосо́л, жни́вець, горо́дник, спа́сівець, зорни́чник; серпень нагадує людям, що літо «вибриком пробігло, немов нагадало: у зими великий рот». У серпні спина мліє, а зерно гріє (приказка); У серпні хліборобутри роботи: косити, орати й сіяти (приказка).
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|}
+
  
==Медіа==
 
  
 
==Див. також==
 
==Див. також==
 +
https://uk.wikipedia.org/wiki/Серпень
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 140.
 +
 +
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 535-536.
  
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==
 +
http://sum.in.ua/s/serpenj
 +
 +
http://ukrlit.org/slovnyk/серпень
  
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]]
 
[[Категорія:Слова 2016 року]]
 
[[Категорія:Слова 2016 року]]

Версія за 23:17, 18 жовтня 2016

Серпень, -пня, м. Августъ.
Серпень.jpg

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).

СЕ́РПЕНЬ, пня, чол. Восьмий місяць календарного року. В тому чеканні (і в дощах) минув тиждень, аж, нарешті, прийшла картка з Буркута, що помешкання нема до 1-го серпня (Леся Українка, V, 1956, 361); Ще серпень лиш прийшов, а осені дихання вже вів од листків зелених та сумних. Так, ще кохані вдвох, а холод розставання сумним передчуттям уже встає між них (Володимир Сосюра, II, 1958, 124).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник.

Се́рпень — восьмий місяць календарного року; третій місяць літа; здавна вважався вінцем року (адже тривалий час був його останнім місяцем); відповідальний час збирання врожаю, а також закінчення жнив, тому казали: «Один серпневий день рік годує»; напружений час хліборобської праці, — «серпень втоми не знає — все збирає, припасає…», «як у серпні дбаєм — так зимою маєм»; у цей місяць зазвичай справляють свято останнього снопа обжи́нки (див.); з місяцем пов’язано багато народних прикмет, — «грозовий серпень — на довгу й теплу осінь», «якщо в серпні з’явиться жовте листя на деревах — на ранню осінь», «у серпні полетіли на південь журавлі — ранньою буде зима», «якщо в серпні багато павутиння — на довготривалу й гожу осінь»; народні назви місяця — ки́вень (від того, що тварини від надокучливих комах кивають головою), хлібосо́л, жни́вець, горо́дник, спа́сівець, зорни́чник; серпень нагадує людям, що літо «вибриком пробігло, немов нагадало: у зими великий рот». У серпні спина мліє, а зерно гріє (приказка); У серпні хліборобутри роботи: косити, орати й сіяти (приказка).


Див. також

https://uk.wikipedia.org/wiki/Серпень

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 140.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 535-536.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/serpenj

http://ukrlit.org/slovnyk/серпень