Відмінності між версіями «Сотник»
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Со́тник, -ка. '''Сотникъ. ''Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник. ''Ном. Ум. '''Сотничок. ''' | '''Со́тник, -ка. '''Сотникъ. ''Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник. ''Ном. Ум. '''Сотничок. ''' | ||
| + | Сотник — носій владних повноважень, у різний час — різних категорій (найчастіше у війську). | ||
[[Категорія:Со]] | [[Категорія:Со]] | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | СО́ТНИК, а, чол. | |
| + | |||
| + | 1. На Україні в XVI—XVIII ст. — особа, яка очолювала сотню (у 5 знач.), обиралася спочатку козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем. На чолі сотні стояв сотник, якого обирало козацьке населення полку або призначав гетьман, а іноді й полковник (Історія УРСР, I, 1953, 275); Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами І гетьмани (Тарас Шевченко, I, 1963, 74); Охороняючи гурт людей од яничарів, полягли усі до одного козаки сотника Петра Недолі (Михайло Стельмах, I, 1962, 175). | ||
| + | |||
| + | 2. Те саме, що сотенний 2. | ||
| + | |||
| + | 3. Особа офіцерського чину в козачих військах дореволюційної Росії та контрреволюційних формуваннях періоду громадянської війни. З Кам'янця-Подільського — останньої резиденції «головного отамана військ України» Симона Петлюри — крізь лінію фронту пробиралися підполковник політичного відділу Кіндрат Погиба і сотник Данило Підіпригора (Михайло Стельмах, II, 1962, 47); Троє петлюрівських старшин — полковник, сотник і хорунжий — були зодягнені в барвистий.. одяг (Юрій Смолич, V, 1959, 262). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
| − | + | https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/98/02_208_Book_illustrations_of_Historical_description_of_the_clothes_and_weapons_of_Russian_troops.jpg | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
| Рядок 23: | Рядок 26: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] | ||
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
Версія за 21:35, 18 жовтня 2016
Со́тник, -ка. Сотникъ. Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник. Ном. Ум. Сотничок. Сотник — носій владних повноважень, у різний час — різних категорій (найчастіше у війську).
Зміст
Сучасні словники
СО́ТНИК, а, чол.
1. На Україні в XVI—XVIII ст. — особа, яка очолювала сотню (у 5 знач.), обиралася спочатку козаками, а згодом призначалася гетьманом або царем. На чолі сотні стояв сотник, якого обирало козацьке населення полку або призначав гетьман, а іноді й полковник (Історія УРСР, I, 1953, 275); Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами І гетьмани (Тарас Шевченко, I, 1963, 74); Охороняючи гурт людей од яничарів, полягли усі до одного козаки сотника Петра Недолі (Михайло Стельмах, I, 1962, 175).
2. Те саме, що сотенний 2.
3. Особа офіцерського чину в козачих військах дореволюційної Росії та контрреволюційних формуваннях періоду громадянської війни. З Кам'янця-Подільського — останньої резиденції «головного отамана військ України» Симона Петлюри — крізь лінію фронту пробиралися підполковник політичного відділу Кіндрат Погиба і сотник Данило Підіпригора (Михайло Стельмах, II, 1962, 47); Троє петлюрівських старшин — полковник, сотник і хорунжий — були зодягнені в барвистий.. одяг (Юрій Смолич, V, 1959, 262).
Ілюстрації
